Карликові неправильні галактики

Карликові неправильні галактики (dIm^[1]) — карликові галактики з неоднорідним розподілом яскравості в зображенні. Імовірно, карликові неправильні галактики подібні до звичайних неправильних галактик, але відрізняються меншим розміром. Умовною межею низької світності вважають величину 10⁸ L_☉^[1]. Карликові неправильні галактики досить неоднорідні за яскравістю та не мають чіткого ядра. Вони відрізняються великою різноманітністю форм. Особливістю карликових неправильних галактик (на відміну від карликових еліптичних) є наявність потужних ділянок зореутворення, які містять яскраві молоді зірки, і значна кількість міжзоряного газу. У кількох близьких dI-галактиках вдалося виявити хмари іонізованого гідрогену^[2].

Галактика NGC 6822 в ультрафіолетовому діапазоні

Порівняння зі сфероїдальними карликовими галактиками

У карликових неправильних галактиках переважають маломасивні зорі, що розподілені сферично-симетрично, як і в карликових сфероїдальних галактиках (dSph). Якби не значна кількість газу і пов'язаних з ним молодих яскравих зір, то між цими двома видами галактик не було б різниці^[2]. Відомо, що dI-галактики зазвичай розташовані осторонь великих галактик, у той час як dSph-галактики знаходять переважно поблизу них. У кількох дослідженнях^[2][3][4] було доведено, що dI-галактики можуть втрачати свій газ під час проходження поблизу великих галактик. Це відбувається через те, що в таких місцях збільшена концентрація міжгалактичного газу. Швидкість галактики щодо цього газу може досягати 1000 км / з. Через це утворюється потужний газовий потік, який «вимітає» власний газ карликової галактики.

Карликова неправильна галактика IC 1613 у видимому й ультрафіолетовому діапазонах

Зореутворення

Деякі карликові неправильні галактики випромінюють значну частину енергії в блакитній і синій ділянках спектра^[2]. Це досить незвично для галактик, оскільки більшість зір у них зазвичай має малу масу й максимум їх світності — на червоній ділянці спектра. Це стає можливим завдяки тому, що в цих галактиках відношення кількості яскравих молодих зір до загальної маси зір значно більше, ніж у нормальних галактиках, тому такі зорі вносять істотний внесок у повну світність.

Зореутворення в галактиках відбувається нерівномірно, як у часі, так і в просторі. У «нормальних» галактиках ділянки зореутворення мають характерний розмір близько декількох сотень парсек та існують кількадесят мільйонів років, після чого руйнуються за рахунок нагріву міжзоряного середовища випромінюванням молодих блакитних зір. У той же час карликові галактики самі мають розмір порівнянний з розміром осередку зореутворення. Тому, зореутворення в dI-галактиках мало б відбуватися спалахами. В результаті численного моделювання було виявлено, що чим менша галактика, тим яскравіше виглядає спалах зореутворення в ній^[5].

Приклади карликових неправильних галактик

Першою вивченою dI-галактикою стала NGC 6822. Вона була першою галактикою в якій Е. Хаббл виявив цефеїди. Іншим прикладом карликової неправильної галактики є IC 1613, досліджена В. Бааде в 30-х роках XX ст.

Галерея

• 
  Блакитна карликова галактика ESO 338-4.^[6]
• 
  IC 4710 знаходиться на відстані приблизно 25 мільйонів світлових років від нас у південному сузір'ї Пави.^[7]
• 
  ESO 486-21-спіральна карликова галактика з неправильною та нечіткою структурою.^[8]
• 
  Неправильна карликова галактика IC 3583 має смугу зірок^[9]
• 
  NGC 2337 - неправльна карликова галактика, яка знаходиться на відстані 25 мільйонів рокі від нас у сузір'ї Рисі .^[10]
• 
  UGC 4459 -неправильна карликова галактика, розташована приблизно на відстані 11 мільйонів світлових років у сузір'ї Великої ведмедиці.^[11]
• 
  Карликова неправильна галактика PGC 18431.^[12]
• 
  IC 559 класифікується як галактика типу Sm.^[13]
• 
  Неправильна карликова галактикаPGC 16389 покриває сусідню галактикуAPMBGC 252+125-117.^[14]

Темна матерія

Виявлено dI-галактики, які містять більше газу, ніж зір^[15]. Наприклад, світність галактики M81 dwA виявилася всього близько 500 000 світностей Сонця^[16]. Аналіз швидкостей газу в таких галактиках вказує на те, що гравітації зір і газу не достатньо, щоб галактика існувала як єдине ціле, тобто існує невидима темна матерія, яка складає, можливо основу таких галактик. Більш того, знайдено хмари газу зовсім без зір^[17].