Каріта Маттіла

Ка́ріта Ма́ттіла (фін. Karita Marjatta Mattila, 5 вересня 1960, Сомеро) — фінська оперна співачка (сопрано).

Каріта Маттіла
Karita Mattila
Основна інформація
Повне ім'я	Karita Marjatta Mattila
Дата народження	5 вересня 1960(1960-09-05) (65 років)
Місце народження	Сомеро, Тавастгуська губернія, Фінляндія
Місце смерті	Сомеро, Фінляндія
Громадянство	Фінляндія
Професія	оперна співачка
Освіта	Академія імені Сібеліуса
Вчителі	Liisa Linko-Malmiod і Vera Rozsad
Співацький голос	сопрано
Інструменти	вокал[d]
Жанри	опера
Заклад	Deutsche Oper Berlind[1]
Нагороди	Special Emmad
harrisonparrott.com/artists/karita-mattila
Файли у Вікісховищі

Біографія

Закінчила Академію Сібеліуса (1983), де навчалася у Лізи Лінко-Мальме, потім в Лондоні у Віри Рожа. Отримала першу премію на Міжнародному фестивалі оперних співаків у Кардіффі (1983). Дебютувала в 1986 році в Ковент-Гардені, заспівавши партію Фйорділіджі в опері Моцарта «Так чинять усі». У подальшому виступала в Метрополітен-опера, театрі Шатле, Опері Бастилія, Віденській державній опері, Німецькій опері в Берліні, на Мюнхенському оперному фестивалі, Зальцбурзькому фестивалі і на інших найбільших оперних сценах світу.

Працювала з такими диригентами, як Георг Шолті, Невіл Маррінер, Колін Девіс, Зубін Мета, Клаудіо Аббадо, Валерій Гергієв та іншими. Їй присвячено вокальний цикл Кайї Сааріахо «Чотири миті», який вона виконала у 2003 році в паризькому театрі Шатле і лондонському Барбікан-центрі. Для неї була написано головну партію в опері Сааріахо «Емілі», яку співачка виконала в Ліонській опері у 2010 році.

У квітні 2014 року відмовилася виступати під управлінням російського диригента Валерія Гергієва на сцені Карнегі-гол у Нью-Йорку, обґрунтувавши свою відмову бажанням висловити протест Гергієву у зв'язку з тим, що той відкрито підтримує політику президента Росії Володимира Путіна. За словами співачки, причиною її протесту стали саме погляди Путіна на мистецтво, художників і гомосексуалів, а також його політика, яка не поважає кордони інших країн. Організатори концерту замінили диригента на італійця Фабіо Луїзі.^[2]

Оперні партії

• Емілія Марті, «Засіб Макропулоса» Яначека
• Емілі дю Шатле, «Емілі» Кайї Сааріахо
• Тоска, «Тоска», Пуччіні
• Манон, «Манон Леско», Пуччіні
• Саломея, «Саломея» Штрауса
• Арабелла, «Арабелла» Штрауса
• Леонора, «Фіделіо» Бетховена
• Амелія, «Бал-маскарад» Верді
• Єлизавета, «Дон Карлос»
• Амелія (Марія), «Сімон Бокканегра»
• Дездемона, «Отелло»
• Ельза, «Лоенгрін»
• Єва, Нюрнберзькі мейстерзінгери
• Хрізофеміда, «Електра»
• Єнуфа, «Єнуфа»
• Катя Кабанова, «Катя Кабанова»
• Ліза, «Винова краля»
• Тетяна, «Євгеній Онєгін»
• Донна Анна, «Дон Жуан»
• Донна Ельвіра, «Дон Жуан»
• Графиня, «Весілля Фігаро»
• Фіорділіджі, «Так чинять усі»
• Паміна, «Чарівна флейта»
• Ілія «Ідоменей»
• Агата, «Чарівний стрілець»
• Емма, «Фьеррабрас»
• Ганна Главарі, «Весела вдова»
• Розалінда, «Летюча миша»
• Мюзетта, «Богема»

Визнання

• Лауреат конкурсу BBC Cardiff Singer of the World competition у номінації «Singer of the World» (1983)
• Премія Греммі за найкращий оперний запис у 1998 році («Нюрнберзькі мейстерзінгери» Вагнера) і 2004 (Енуфа Яначека)
• Найкраща співачка 2001 року за версією Нью-Йорк Таймс
• Музикант 2005 року по оцінці журналу Musical America
• Журнал BBC Music Magazine (2007) включив співачку в число 20 найкращих сопрано за всю історію грамзапису
• Медаль Pro Finlandia (2001)
• Кавалерственна дама Ордена Мистецтв та літератури (2003)
• Лауреат премії Opera News Awards американського журналу Opera News (2011). Церемонія вручення премії пройшла у Нью-Йорку 29 квітня 2012 року.^[3]