Катель Кілевере

Кате́ль Кілевере́ (фр. Katell Quillévéré; нар. 30 січня 1980, Абіджан, Кот-д'Івуар) — французька кінорежисерка та сценаристка.

Катель Кілевере
фр. Katell Quillévéré
К. Кілевере (по центру) з Адель Енель та Полем Амі на церемонії вручення премії Сезар (2014)
Дата народження	30 січня 1980(1980-01-30) (45 років)
Місце народження	Абіджан, Кот-д'Івуар
Громадянство	Франція
Професія	кінорежисерка, сценаристка
Alma mater	Ліцей Фенелона і Університет Париж VIII
Роки активності	2003—наш час
Член у	Collectif 50/50d[1]
IMDb	ID 1580395
Нагороди та премії
Орден Мистецтв та літератури
Орден Мистецтв та літератури
Катель Кілевере у Вікісховищі

Біографія

Катель Кілевере народилася 30 січня 1980 року в місті Абіджані, Кот-д'Івуар, в родині вченого-ком'ютерника та викладачки фізики, які походять з Фіністеру. До 5-річного віку жила з батьками та дідусем з бабусею в Кот-д'Івуарі, після чого переїхала з ними в Іль-де-Франс у Франції. Після закінчення Ліцею Фенелона в Парижі, Катель продовжила своє навчання, зробивши вибір на користь кар'єри кінематографіста: не поступивши на Курси Флоран, вона отримала Диплом підвищення кваліфікації (фр. Diplôme d'études approfondies, DEA) з кіномистецтва та вчений ступінь з філософії в Університеті Париж VIII.

У 2005 році Катель Кілевере дебютувала як режисер короткометражкою «Торкаючись впритул», яка була відібрана для участі в програмі «Двотижневик режисерів» Каннського міжнародного кінофестивалю.

У 2010 році Кілевере поставила свій перший повнометражний фільм «Кохання як отрута», який показали на Каннському кінофестивалі, а також здобув Приз Жана Віго як найкращий художній фільм. Її друга повнометражна режисерська робота, фільм «Сюзанна» (2013), брав участь у кількох міжнародних кінофестивалях та був номінований у 5-ти категоріях на здобуття французької національної кінопремії «Сезар»; Адель Енель здобула за роль у фільмі нагороду як найкраща акторка другого плану.

У 2016 році Кілевере випустила свій третій повнометражний фільм «Лагодити живих», що зачіпає питання донорства органів. Фільм брав участь в секції «Горизонти» 73-го Венеційського кінофестивалю 2016 року та ще в кількох міжнародних фестивалях. За найкращий адаптований сценарій до фільму (у співавторстві з Жилем Тораном) режисерка була номінована на здобуття премії Сезар-2017 року.

У 2015 році Катель Кілевере була обрана членом журі секції Міжнародного тижня кінокритиків 68-го Каннського кінофестивалю^[2].

У липні 2015 року Катель Кілевере була нагороджена французьким орденом Мистецтв та літератури (кавалер)^[3].

Фільмографія

Рік		Назва українською	Оригінальна назва	Сценарист	Режисер
2003	к/м	Зовні	Dehors
2005	к/м	Торкаючись впритул	À bras le corps
2007	к/м	Нерозсудливість	L'Imprudence
2009	к/м	Коротка відсутність	L'Échappée
2010		Кохання як отрута	Un poison violent
2013		Сюзанна	Suzanne
2013		Вандал	Vandal
2016		Лагодити живих	Réparer les vivants

Визнання

Нагороди та номінації Катель Кілевере^[4]

Рік	Категорія	Фільм	Результат
Каннський міжнародний кінофестиваль
2010	Золота камера	Кохання як отрута	Номінація
Приз Жана Віго
2010	Найкращий художній фільм	Кохання як отрута	Перемога
Міжнародний кінофестиваль у Чикаго
2010	Золотий Г'юго — секція «Нові режисери»	Кохання як отрута	Номінація
2013		Сюзанна	Номінація
Премія Сезар
2014	Найкращий оригінальний сценарій	Сюзанна	Номінація
2017	Найкращий адаптований сценарій	Лагодити живих	Номінація
Міжнародний кінофестиваль у Салоніках
2013	Спеціальний приз журі Срібний Александр	Сюзанна	Перемога
Премія товариства драматичних авторів і композиторів (SACD)
2014	Премія молодим талантам в кінематографі		Перемога
Венеційський міжнародний кінофестиваль
2016	Приз Венеційські горизонти — Найкращий фільм	Лагодити живих	Номінація
Міжнародний кінофестиваль у Торонто
2016	Приз Платформа	Лагодити живих	Номінація
Гентський міжнародний кінофестиваль
2016	Гран-прі фестивалю	Лагодити живих	Номінація
Міжнародний кінофестиваль у Вальядоліді
2016	Золотий колос за найкращий фільм	Лагодити живих	Номінація

Громадська позиція

У 2018 підтримала звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова^[5].