Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Адель Енель
французька акторка та феміністка З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Аде́ль Ене́ль (фр. Adèle Haenel; нар. 1 січня 1989, Париж, Франція) — французька акторка театру та кіно, феміністка. Дворазова лауреатка премії «Сезар» (у 2014 та 2015 роках) та низки інших кінонагород 
.
| Адель Енель | |
|---|---|
| фр. Adèle Haenel | |
 | |
| Дата народження | 11 лютого 1989[1][2][3] (36 років) |
| Місце народження | Монтрей, Франція |
| Громадянство | Франція |
| Професія | кіноакторка, акторка театру, акторка |
| Alma mater | Ліцей Монтеняd |
| Член у | Collectif 50/50d[4] |
| IMDb | ID 1194748 |
| Автограф |  |
| Нагороди та премії | |
| Висловлювання у Вікіцитатах Адель Енель у Вікісховищі | |
Remove ads
Життєпис
Адель Енель народилася 1 січня 1989 року у Парижі в сім'ї перекладача австрійського походження та учительки[5]. Відвідувала театральні курси у Монтреї.
2014 року зробила камінг-аут як лесбійка під час своєї промови на нагородженні «Сезар» і оприлюднила свої стосунки з режисеркою Селін Ск'яммою, з якою познайомилася на зніманнях фільму «Водяні лілії»[6]. Пара мирно розлучилася 2018 року[7], перш ніж вони почали роботу над «Портретом дівчини у вогні»[8]. Енель і Ск'ямма залишилися близькими після завершення стосунків[7][8].
У 2014 році Енель розповіла про свою гомосексуальність під час вручення премії «Сезар» й повідомила свої стосунки з режисеркою Селін С'ямма, з якою вона познайомилася у 2007 році на зйомках «Водяних лілій».[9] Пара мирно розлучилася 2018 року,[10] перед тим, як вони почали працювати над «Портретом жінки у вогні».[11] Енель та С'ямма залишилися близькими після закінчення їхніх стосунків.[11][10]
Remove ads
Кар'єра в кіно
Узагальнити
Перспектива
Акторську кар'єру почала в 13 році на театральній сцені. У кіно дебютувала у 2002 році роллю Хлої у фільмі «Дияволи» режисера Крістофа Ружжіа. Після 5-річної перерви Енель повернулася у кіно, знявшись у дебютному фільмі Селін Ск'ямми «Водяні лілії». За цю роботу вперше номінована на премію «Сезар» як найперспективніша молода акторка. Другу номінацію отримала у 2012 році за роль у фільмі Бертрана Бонелло «Будинок терпимості»[12] та отримала за роль у цьому фільму Премію «Люм'єр».
За виконання головної ролі у фільмі «Сюзанна» (реж. Катель Кілевере, 2013) уперше отримала премію «Сезар» (номінація «Найкраща акторка другого плану»)[13].
2014 року Енель виконала головну жіночу роль у фільмі Тома Кайє «Винищувачі», отримавши за неї «Сезара» у номінації «Найкраща акторка»[14]. Цього ж року знялася разом з зірками французького кіно Ґійомом Кане та Катрін Денев у фільмі Андре Тешіне «Чоловік, якого надто сильно любили», отримавши чергову номінацію на «Сезара» як найкраща акторка.
2015 року Адель Едель була удостоєна французької акторської премії Ромі Шнайдер.
2016 року дебютувала німецькою мовою у фільмі «Die Blumen von gestern», зігравши французьку нащадку німецьких жертв Голокосту.
У фільмі Робена Кампійо «120 ударів на хвилину» зобразила Софі, активістку з ВІЛ/СНІДу з паризького відділення ACT UP[15]. Була номінована на премію Сезар за найкращу жіночу роль другого плану за свою гру[16].
Втілила детективку в кримінальній комедії П'єра Сальвадорі «Щось не так з тобою» 2018 року. Знову була номінована на премію Премію «Сезар» за найкращу жіночу роль[17].
2019 року знялася в трьох фільмах, які показували на Каннському кінофестивалі: «Замша» Квентіна Дюп'є, «Герої не вмирають» Од Леа Рапен і «Портрет дівчини у вогні» Селін Ск'ямми[18]. У «Портреті дівчини у вогні» Енель зобразила Елоїзу, молоду аристократку з Бретані 18-го століття, яку мають видати в шлюб з дворянином з Мілана. А. О. Скотт з The New York Times вважав гру Енель гідною номінації на «Оскар» за найкращу жіночу роль[19], а Білдж Ебірі з Vulture описав кульмінацію фільму (в якому фігурує Енель) як «одну з найкращих акторських робіт і один з найзворушливіших образів, що я бачив за цілі століття»[20]. Енель була номінована на премію «Сезар» за найкращу жіночу роль за цю роботу, її сьома номінація на «Сезар»[21].
З 2019 року Енель і її партнерка по головній ролі Рут Вега Фернандес підготували для театрів Франції та Швейцарії екранізацію режисерки Жизель В'єнн за оперою Роберта Вальсера «L'Etang» (Ставок)[22]. Після того, як вистави неодноразово відкладалися або скасовувалися через обмеження, викликані пандемією COVID-19,[23][24] вистава відбулася у травні 2021 року в Театрі Віді-Лозанна у Швейцарії[25].
Remove ads
Феміністичний активізм
28 лютого 2020 року Адель Енель разом з Ноемі Мерлан, Селін Ск'яммою та Аісою Майгою[26] покинули 45-ту церемонію вручення премії «Сезар» після того, як Роман Полянський, який був засуджений за зґвалтування 13-річної Саманти Геймер, отримав нагороду за найкращу режисуру фільму «Офіцер і шпигун». Ідучи, Енель махнула кулаком і вигукнула «La honte!» («Ганьба!»), а після виходу з аудиторії було знято, як вона саркастично плескає в долоні та вигукує «Bravo la pédophilie!» («Браво, педофілія!»)[27].
Після того, як вистави неодноразово відкладалися або скасовувалися через обмеження, спричинені пандемією COVID-19,[28][29] у травні 2021 року відбулася світова прем'єра вистави в Театрі Віді-Лозанна у Швейцарії.[30]
Фільмографія
Remove ads
Відзнаки та нагороди
.jpg)
Remove ads
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads