Клепіков Олександр Сергійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Клепіков.

Олекса́ндр Сергі́йович Кле́піков (нар. 10 травня 1993, Сімферополь, Україна — пом. 5 квітня 2022, поблизу селищ Межиріч та Новоселівка, Пологівський район, Запорізька область, Україна) — український військовик, учасник російсько-української війни, активний учасник Революції гідності і кримського супротиву 2013—2014 років.

Клепіков Олександр Сергійович
Сержант
Загальна інформація
Народження	10 травня 1993(1993-05-10) Сімферополь, Україна
Смерть	5 квітня 2022(2022-04-05) (28 років) Поблизу селищ Межиріч та Новоселівка, Пологівський район, Запорізька область, Україна
Поховання	Лісове кладовище
Громадянство	Україна
Alma Mater	Чорноморський національний університет імені Петра Могили
Псевдо	«Борян»
Військова служба
Роки служби	2014 — 2018, 2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	ГУР
Формування	10 ОЗСП
Війни / битви	Російсько-українська війна Війна на сході України Протистояння у Маріуполі Бої за Піски Бої під Маріуполем Бої за Новий Світ Бої за Мар'їнку Бої за Широкине Російське вторгнення в Україну (з 2022) Бої за Миколаїв Битва за Київ
Нагороди та відзнаки
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» Нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» ІІ ступеня Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Раннє життя

Народився 10 травня 1993 року в місті Сімферополь. Навчався у місцевій середній школі № 23, після її закінчення проходив навчання у технікумі інформаційних технологій. З дитинства захоплювався подорожами, історією і спортом, зокрема футболом, під час гри в який отримав свій майбутній позивний «Борян», на честь улюбленого воротаря Фаб'єна Бартеза^[1]. Був одним із лідерів ультрас сімферопольського футбольного клубу «Таврія»^[2][3][4].

Впродовж життя в Криму був активним учасником проукраїнських рухів і різноманітних акцій, спрямованих на боротьбу проти «Руського блоку» та інших проросійських організацій півострова. У 2013 році, під час Революції гідності, був одним з лідерів руху та активно просував підписання «фанатського перемир'я». Активний учасник кримського супротиву 2013—2014 років, а також революційних подій на Майдані. Брав участь в акціях перед військовою частиною в Сімферополі та в Севастополі і сутичках з проросійськими силами^[5].

9 березня 2014 року, після проукраїнської акції біля пам'ятника Тарасові Шевченку у Севастополі і зіткнень із місцевою «самообороною», затриманий спецпідрозділом «Беркут». Вже наступного дня під загрозою арешту був змушений виїхати в Київ^[2][3].

Російсько-українська війна

У травні того ж 2014 року долучився до першого складу батальйону «Азов», разом з яким брав участь в операціях зі звільнення Маріуполя, першої та другої операцій в Широкино, боях за населені пункти Мар'їнка^[3][4], Гранітне, Новий Світ, Водяне, Гнутове, Талаківка та Піски^[6][7].

У 2014—2018 роках військовослужбовець 1-го окремого Феодосійського батальйону морської піхоти^[3][4]. Учасник всіх навчань і заходів ВМСУ. Заступник командира розвідувального взводу, учасник боїв на сході України. Згодом отримав звання сержанта ГУР МО. Майстер-парашутист, мав більше ніж 80 стрибків з різними парашутними системами^[7].

Будучи гравцем та великим шанувальником регбі, разом з футбольними фанатами Миколаєва виступав за місцевий регбійний клуб «Корабел», займався бразильським джіу-джитсу^[4][8]. У 2021 році закінчив Чорноморський національний університет імені Петра Могили за спеціальністю «Історія та археологія», захистивши кваліфікаційну роботу магістра на тему «Дипломатична діяльність Гетьманату Павла Скоропадського»^[9][10]. Був суддею міжнародної асоціації стрільби з пістолета і часто судив змагання силових структур^[11][7].

На початку 2022 року разом з побратимами займався питанням оборони Миколаєва. Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну брав участь у обороні міста, організовував роботу інженерних споруд^[5][12]. Разом з підрозділами територіальної оборони брав участь у боях та диверсійних діях в області. В березні прибув до Києва, аби долучитися до оборони столиці^[4]. Брав участь у засадних і диверсійних діях в тилу ворога. В тому ж році боєць 10-го загону Головного управління розвідки Міністерства оборони України^[13]. Брав участь у виконанні завдань з доставки підкріплення, медикаментів, засобів зв'язку, озброєння та евакуації поранених з оточеної «Азовсталі»^[3][5][6].

5 квітня 2022 року об 05:20 борт Армійської авіації КСВ Збройних сил України Мі-8 з чотирма офіцерами ГУР МО на борту вилетів на пошук і допомогу підбитому перед цим вертольоту. На підльоті до місця був також підбитий в правий бік^[7]. Олександр Клепіков загинув між селами Межиріч та Новоселівка Пологівського району Запорізької області.

27 липня 2023 року у Михайлівському Золотоверхому соборі відбулася церемонія прощання^[14]. Похований того ж дня на Лісовому кладовищі в Києві^[4][5].

Нагороди

• Почесний знак «Захисник Маріуполя» (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 25 листопада 2015 року № 2496 о/с);
• Відзнака президента України «За участь в антитерористичній операції»;
• Почесний нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» (наказ начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних сил України від 29 травня 2015 року № 318);
• Знак «За висадку десанту»;
• Почесна відзнака Миколаївської міської ради «За оборону Миколаєва» (посмертно, розпорядження Миколаївського міського голови № 226р від 26 вересня 2023 року);
• Орден «За мужність» III ступеня (посмертно, указ президента України від 24 серпня 2023 року № 516/2023).

Увічнення пам'яті

• Під час оголошення складу збірної України на Євро-2024 у відео, уродженця Криму Миколу Матвієнка представили батьки Олександра Клепікова. На фоні була присутня атрибутика футбольного клуба «Таврія», за яку вболівав Клепіков, а також його фотографія^[1].
• 26 липня 2024 року розпорядженням голови Миколаївської обласної державної адміністрації Віталія Кіма відповідно до Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» вулицю Логовенка перейменовано на вулицю Олександра Клепікова^[15][16].
• В лютому 2025 року на Дарницькому мості у Києві з'явилося пам'ятне графіті, присвячене Олександру Клепікову і Святославу Алексапольському — уродженцям Сімферополя, що боронили столицю і відзначилися під час оборони Миколаєва^[17][18].