Клименко Павло Юрійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Клименко.

Павло Юрійович Клименко (рос. Павел Юрьевич Клименко; нар. 29 червня 1977, Озек-Суат, Ставропольський край, РРФСР, СРСР — пом. 6 листопада 2024, Донецьк, Україна) — російський воєначальник, генерал-майор збройних сил Російської Федерації (2 травня 2024), учасник вторгнення Росії в Україну. Командир 5-ї мотострілецької бригади^[2]. Герой Російської Федерації та самопроголошеної Донецької народної республіки^[3].

Клименко Павло Юрійович
Прізвисько	Вулкан
Народження	29 червня 1977(1977-06-29)[1]  Озек-Суатd, Нефтекумський район, Ставропольський край, РРФСР, СРСР[1]
Смерть	6 листопада 2024(2024-11-06)[1] (47 років)  Донецьк, Україна[1]
Національність	росіянин
Країна	Росія
Освіта	Ленінградське вище загальновійськове командне училищеd[1] і Загальновійськова академія збройних сил Російської Федерації[1]
Звання	Генерал-майор
Командування	? — 2024 5 ОМСБр, командир бригади
Війни / битви	Перша російсько-чеченська війна Російське вторгнення в Україну (з 2022)
Нагороди

Біографія

Син водія автомобіля та шкільної вчительки. В 1994/98 роках пройшов навчання у сьогодні закритому Санкт-Петербурзькому вищому загальновійськовому командному училищі^[4], після чого був зарахований в 810-й окремий полк морської піхоти. Брав участь у Першій чеченській війні^[5]. Командував взводом, з 2000 року — ротою морської піхоти 1-го батальйону морської піхоти, потім — окремого десантно-штурмового батальйону. В 2009 році з відзнакою закінчив Загальновійськову академію ЗС РФ.

Під час російського вторгнення в Україну командував 5-ю мотострілецькою бригадою. Звинувачувався в організації катівні на тимчасово окупованій території України, де катували російських військовослужбовців, змушуючи їх погодитися на участь у штурмових групах або заплатити гроші. Також звинувачується у смерті американця Рассела Бентлі, який воював з російськими військами проти України^[6][7]. 6 листопада 2024 року був уражений FPV-дроном біля Красногорівки під час пересування на мотоциклах. Того самого дня о 21:30 помер у Петропавлівській лікарні № 14 Донецька від отриманих тяжких поранень.^[8] 11 листопада був похований у Севастополі.^[9]

Сім'я

Дружина — Клименко (Протасова) Наталія Володимирівна (12 жовтня 1978), син — Микита (27 липня 2000), донька — Наталія (23 травня 2010). Мешкали в Севастополі.

Нагороди

• Орден Мужності — нагороджений тричі (вперше в 1999).
• Орден Олександра Невського
• Орден «За військові заслуги»
• Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» 2-го ступеня з мечами
• Медаль «За відвагу»
• Медаль «За військову доблесть» 1-го ступеня
• Медаль «За відзнаку у військовій службі» 3-го, 2-го і 1-го ступеня (20 років)
• Звання «Герой Донецької Народної Республіки»
• Звання «Герой Російської Федерації» (8 листопада 2024, посмертно)^[9]

Див. також

• Список російських офіцерів, що загинули під час вторгнення в Україну (2024)