Кобилля - Wikiwand

Коби́лля — село в Україні, у Збаразькій міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До 2020 підпорядковувалося колишній Кобильській сільській раді.

Коротка інформація село Кобилля, Основні дані ...

село Кобилля
Церква Святого Юрія Церква Святого Юрія
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Тер. громада	Збаразька міська громада
Код КАТОТТГ	UA61040150240063242
Основні дані
Засноване	1545
Населення	743
Територія	1.630 км²
Густота населення	492.02 осіб/км²
Поштовий індекс	47334
Телефонний код	+380 3550
Географічні дані
Географічні координати	49°46′31″ пн. ш. 25°36′34″ сх. д.
Водойми	Гніздечна
Відстань до районного центру	20 км


Місцева влада
Адреса ради	47302, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Збараж, вул. Б. Хмельницького, 4
Карта
Кобилля
Кобилля
Мапа

Кобилля у Вікісховищі

Remove ads

Розташування

Розташоване поблизу витоку р. Гніздечна — один із витоків Гнізни (ліва притока Серету, бесейн Дністра), за 20 км від центру громади і найближчої залізничної станції Збараж. Географічні координати: 49° 47’ північної широти 25° 37’ східної довготи. Дворів — 247.

Топоніміка

Назва, ймовірно, від роду занять мешканців — розводили коней; можливо, від слова «кобильниця» — рід різновиду рослини хвощ чи від прізвища першопоселенця — Кобиленський (Кобильницький).

Історія

Узагальнити

Перспектива

Давні часи

Поблизу Кобилля виявлено археологічні пам'ятки черняхівсько-вельбарської і давньоруської культур та римські монети.

Середньовіччя, Новий Час

Перша письмова згадка — 1545. У середині XVI ст. село власність Острозьких.

На початку XVII ст. населений пункт зруйнували татари. Село згадане під час Національно-визвольної революції українського народу 1648–1676 рр. У 1734 р. загін гайдамаків пограбував Кобилля, зокрема господарство Й. Коллонтая.

1790 р. у документах згадана дерев'яна церква з чудотворним образом Матері Божої (Богородиці Одигітрії).

У селі здавна розвинуте килимарство (на початку 19 ст. високо цінували вироби килимарів братів Івахових; у 1961 р. в Києві вироби місцевих килимарів відзначені дипломами); велика земельна власність належала родині Смаржевських.

XX століття

У XIX–на початку XX ст. (до Першої світової війни) між селами Кобилля і Старий Олексинець (нині Кременецького району) щороку на десяту п'ятницю відбувався хресний хід. У 1882 р. проживало 890 осіб, із них — 772 українці, власник маєтку — О. Смаржевський; у 1914 р. в селі — 1181 мешканець; функціонували фільварок, 2 крамниці, корчма.

У 1919 на кошти Тадеуша Смаржевського збудовано костел.

В УСС та УГА воювали близько 80 уродженців села, серед них — сотник УСС Т. Коваль, офіцер УГА Я. Тивонюк.

Діяли філії товариств «Просвіта» (від 1880), Січ, «Луг», «Сільський господар», «Союз Українок», Хліборобський вишкіл молоді, а також Братство тверезості, аматорський драматичний гурток, кооператива «Зоря»; працювали початкова школа, млин Ісаака Тененбаума, молочарня.

Протягом 1934 —1939 рр. село належало до ґміни Доброводи.

4 липня 1941 — 5 березня 1944 року Кобилля — під нацистською окупацією. Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 68 уродженців села. В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики — понад 120 осіб; у т. ч. учасники Збаразького повстання в грудні 1939 р. І. Білецький, П. Грещук, Г. Дворніцький, М. Дундер, Г. Іваніцький, Г. Кобиленський, М. Коваль, В. Котик, І. Рожук, М. Сапун, Г. Шафранський, Данило і Нестор Ясіновські та інші; криївка була в стодолі о. П. Коваля.

У січні 1950 р. в селі створено колгосп; у 1990-х рр. розпайований.

Період Незалежности

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», село увійшло до складу Збаразької міської громади^[1].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Збаразького району, село увійшло до складу новоутвореного Тернопільського району^[2].

Remove ads

Релігія

церква святого великомученика Юрія Переможця (1890; мурована; збудована на місці дерев'яної),
церква святого Юрія (1919; кам'яна; у 1990-х перебудована з костелу);
дім молитви ЄХБ (1935; кам'яний).

Пам'ятники

споруджено пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1970);
встановлено пам'ятні хрести на честь тверезості (1875), скасування панщини (друга пол. XIX ст., відновлений 1995);
насипана символічна могила Борцям за волю України (1991).

Пам'ятний знак «Хрещення Ісуса Христа»

Щойновиявлена пам'ятка історії. Розташована на вулиці Зарічна, в центрі села (за будинком культури).

Виготовлена із каменю-вапняку та металу. Скульптура — 1,1 м, постамент — 1,5х0,65х0,65 м, цоколь — 0,5х1,45х1,45 м, площа — 0,0016 га.^[3]

Remove ads

Соціальна сфера

Діють загальноосвітня школа I-II ступ. (у 2013 р. освячено світлицю Духовності), клуб (народний аматорський хор), бібліотека, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, відділення зв'язку, млин, 4 торгових заклади; земельні паї орендують ТОВ «Лендком Ю. А.» і ПП «Бочаров».

Населення

Населення — 743 осіб (2014).

Відомі люди

Народилися

Григорій Грещук (1950-2018) — журналіст, публіцист, історик, громадський діяч.
Андрій Івахів (1909–1992) — килимар.
Василь Ільчишин (нар. 1982) — археолог, історик, науковець, педагог.
Павло Коваль (1913–1981) — релігійний діяч.
Теодозій Коваль (1893–1985) — сотник Леґіону УСС.
Іван Сайчук (нар. 1904) — священник, мученик за віру.
Григорій Хома (нар. 1942) — український вчений, доктор фізико-математичних наук, професор.
Тарас Шафранський (1943–2006) — лікар, український педагог, громадський діяч.
Іван Коваль (нар. 1969) — український літератор, журналіст, редактор, поет-пісняр^[4]^[5]^[6]. Автор книги "Благання розтерзаних літер^[7]".
Віталій Шафранський (нар. 1975) — заслужений працівник соціальної сфери України, громадський діяч.
Юрій Юрик (нар. 1977) — кандидат історичних наук, громадський діяч.
Тарас Юрик (нар. 1980) — український політик, народний депутат України 8-го скликання.
Євстахій Ясіновський (1899–1982) — педагог, літератор.

Remove ads

Джерела

Невесенко Л. Село Кобилля в минулому і тепер // Червона зірка.-1957.-5 липня.
Уніят, В. Кобилля // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 103. — ISBN 966-528-199-2.
Уніят, В. Кобилля // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 270—271. — ISBN 978-966-457-228-3.