Ковалевський Павло Осипович

Павло Осипович Ковале́вський (нар. 4 серпня 1843, Казань — пом. 4 березня 1903, Санкт-Петербург) — російський художник і педагог; академік Перербурзької академії мистецтв з 1876 року.

Ковалевський Павло Осипович
Народження	23 липня (4 серпня) 1843  Казань, Російська імперія[1]
Смерть	19 лютого (4 березня) 1903 (59 років)
	Санкт-Петербург, Російська імперія
Країна	Російська імперія
Жанр	батальний жанр і жанрове малярство
Навчання	Петербурзька академія мистецтв (1871)
Вчитель	Віллевальде Богдан Павлович
Діяльність	художник, педагог
Відомі учні	Крюгер-Прахова Анна Августівна, Агафонов Євген Андрійович, Горюшкін-Сорокопудов Іван Силович і Ахікян Вартнес Галустович
Працівник	Петербурзька академія мистецтв
Батько	Осип Михайлович Ковалевськийd
Нагороди
Ковалевський Павло Осипович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Ковалевський.

Біографія

Народився 23 липня [4 серпня] 1843(18430804) року в місті Казані (нині Татарстан, Росія) у сім'ї професора Казанського університету^[2] Осипа Ковалевського. Упродовж 1863—1871 років навчався в Петербурзькій академії мистецтв у Богдана Віллевальде. За період навчання отримав медалі: у 1863 і 1865 роках за етюди коней — малі; у 1866 році — велику; у 1868 році за малюнки з натури — малу срібні; у 1869 році за картину «Переслідування турецьких фуражирів лінійними козаками поблизу Карсу» — малу, а в 1871 році за картину «Перший день битви при Лейпцигу в 1813 році» (закінчена 1872 року; Музей Російської академії мистецтв) — велику золоті медалі і право на закордонне пенсіонерство. Протягом 1873—1876 років побував у Мюнхені, Відні, Римі, Парижі. У 1876 році отримав звання академіка за картину «Розкопки в Римі».

Під час російсько-турецької війни 1877—1878 був художником при штабі 12-го корпусу Російської імператорської армії, що діяв у Болгарії.

Жив і працював переважно у Санкт-Петербурзі. Викладав у Петербурзькій академії мистецтв (з 1881 року — професор; у 1897—1903 роках очолював майстерню батального живопису). У 1880-ті та 1890-ті роки жив у Києві. Неодноразово їздив по середній смузі Росії^[2]. Помер у Санкт-Петербурзі 19 лютого [4 березня] 1903 року.

Творчість

Пмсав переважно батальні і жанрові картини, часто із зображенням коней. Серед робіт:

• «Сірий кінь» (1865, Пензенська обласна картинна галерея);
• «Мотузкова тяга на річці Іжорі» (1868, Державний Російський музей);
• «Пейзаж з горцями» (1872, Краснодарський крайовий художній музей);
• «Кавказ» (1872, Державна Третьяковська галерея);
• «Перед грозою на трійці» (1873, Музей конярства Тимірязевської сільськогосподарської академії);
• «Привал кавалеристів» (1874, Державний Російський музей);
• «Зустріч» (1876, Державна Третьяковська галерея; варіант — Національний художній музей Білорусі);
• «Розкопки в Римі» («Нівеліровка околиць Риму для будівлі нових кварталів»; 1876, Державний Російський музей; мала зотота медаль на Всевітній виставці 1878 року в Парижі і золота медаль на виставці в Берліні у 18886 році);
• «Штаб 12 корпусу в Болгарії. Полонені турки» (1878, Державний Російський музей);
• «12 жовтня 1877 року. Перев'язувальний пункт біля села Іваново-Чифлик» (1878, Державний Російський музей);
• «Ранений офіцер в Болгарії» (1878, акварель; Державна Третьяковська галерея);
• «Перехід через Балкани» (1881, зберігалася у Київському музеї російського мистецтва, пропала під час німецько-радянської війни);
• «Епізод із болгарської війни» (1882, Державна Третьяковська галерея);
• «Об'їзд єпархії» (1885, Державна Третьяковська галерея);
• «Полювання» (1886, Єкатеринбурзький музей образотворчих мистецтв);
• «Трійка в житі» (1886, Астраханська картинна галерея);
• «Переправа» (1889, Омський обласний музей образотворчих мистецтв);
• «Переправа через Дунай» (1889, Ростовський обласний музей образотворчих мистецтв);
• «Спуск до перевозу на Волзі» (1890, Нижегородський державний художній музей);
• «Біла ніч» (1891, Іркутський обласний художній музей);
• «На ріллі» (1897, Державний музей образотворчих мистецтв Республіки Татарстан);
• «Катання на масницю» (1900, Ярославський художній музей);
• «На етюдах. Портрет художника Олександра Мурашка» (Національний художній музей України).

«Олександр Петрович Струков»	«Повернення із сінокосу»	«Буксирування по річці Іжорі»	«Генерал Йосип Гурко на Балканах»

«Битва при річці Ломі 12 жовтня 1877 року»

У другій половині 1880-х — на початку 1890-х брав участь у виконанні серії картин на тему російсько-турецької війни 1877—1878 років для Військової галереї Зимового палацу у Санкт-Петербурзі:

• «Битва при річці Ломі 12 жовтня 1877 року» («Справа біля села Іваново-Чифлик 12 жовтня 1877 року», 1887);
• «Кавалерійська справа біля Трестеника і Мечки 14 листопада 1877 року»;
• «Нічний бій під Карагачем 4 січня 1878 року».

Виконав низку робіт за мотивами роману «Війна і мир» Льва Толстого (головним чином батальні сцени). Зокрема:

• «Втеча французької армії у 1812 році» (1868, картон; Саратовський художній музей);
• «Можайська дорога» (1870, Державна Третьяковська галерея);
• «Кутузов у Цареві-Займищі» (1870-ті, акварель);
• «Кутузов перед Бородинською битвою» (1870-ті, акварель);
• «Епізод Бородинської битви» (1898, сепія; Воронезький обласний художній музей);
• «Князь Андрій і П'єр на поромі» (Державний музей Льва Толстого у Москві);
• «Розмова П'єра з офіцерами на кургані біля Бородіно» (Державний музей Льва Толстого).

Ілюстрував оповідання «Завірюха» Льва Толстого (альбом малюнків, картон; Державний музей Льва Толстого), «Льгов», «Касьян з Гарною Мечі» і роман «Батьки і діти» Івана Тургенєва (1898, картон; частина малюнків у Пушкінському Домі).

Брав участь у виставках з 1868 року (Петербурзької авадемії мистецтв, Московського товариства любителів мистецтв, Товариства південноросійських художників та інших). Його роботи експонувалися на Всесвітній виставці у Відні у 1873 році. Посмертні виставки відбулися у Санкт-Петербурзі/Петрограді у 1904 році («Малюнки та нариси з альбому К.») і 1916 році.

У мистецтві

Портрети художника виконали: Микола Кузнецов (1987, олія); Григорій Мясоєдов (біля 1904, олія); Василь Мате (1906, офорт).