Віллевальде Богдан Павлович

Богда́н (Го́тфрід) Па́влович Віллева́льде (нім. Gottfried Willewalde; 12 січня 1819, Павловськ — 24 березня 1903, Дрезден) — російський художник-баталіст, академік з 1945 року, заслужений професор батального живопису з 1888 року, професор Імператорської академії мистецтв. Батько живописців Олександра та Павла Віллевальде.

Віллевальде Богдан Павлович
нім. Gottfried Willewalde
гравюра роботи Якова Андреєва
Народження	31 грудня 1818 (12 січня 1819)  Павловськ, Царськосільский повітd, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія
Смерть	11 (24) березня 1903 (84 роки)
	Дрезден, Німецький Райх[1]
Країна	Російська імперія
Жанр	батальний жанр
Навчання	Петербурзька академія мистецтв (1842)
Вчитель	Брюллов Карл Павлович і Зауервейд Олександр Івановичd
Діяльність	художник, battle painter, портретист, genre painter
Напрямок	академізм
Роки творчості	1838[1] — 1903[1]
Відомі учні	Шілдер Микола Густавовичd, Самокиш Микола Семенович, Ковалевський Павло Осипович, Грузинський Петро Миколайовичd, Зауервейд Микола Олександровичd, Шарлемань Адольф Йосиповичd, Філіппов Костянтин Миколайовичd, Штернберг Василь Іванович і Шварц В'ячеслав Григорович
Працівник	Петербурзька академія мистецтв
Діти	Віллевальде Олександр Богдановичd і Paul Willewaldd
Роботи в колекції	Ермітаж, Єкатеринбурзький музей образотворчих мистецтв, Іркутський обласний художній музей, Центральний музей Збройних сил Росіїd, Музей Війська Польського, Військово-історичний музей артилерії, інженерних військ і військ зв'язку і Державний музей мистецтв Грузії
Нагороди
Віллевальде Богдан Павлович у Вікісховищі

Біографія

Народився 31 грудня 1818 [12 січня 1819](18190112) року у місті Павловську (нині у складі Пушкінського району Санкт-Петербурга, Росія) у сім'ї вихідця з Баварії. Початкову художню освіту здобув у Карла Юнгштедта. Упродовж 1838—1842 років навчався у Петербурзькій академії мистецтв. Займався як вільний слухач спочатку у Карла Брюлловаа, потім у батальному класі у Олександра Зауервейда. Одночасно з навчанням протягом 1840—1842 років викладав у Малювальній школі Товариства заохочення художників^[2]. За час навчання в академії отримав у 1838 році — дві малі, у 1839 році — велику срібну, у 1841 році — малу золоту, у 1842 році — велику золоту медалі і звання художника 1-го класу за картину «Бій при Фершампенуазі» (зберігається в Ермітажі).

У 1843 році, як пенсіонер Академії мистецтв, вирушив до Європи. Якийсь час жив у Німеччині, потім переїхав до Італії. У 1844 році відкликаний раніше закінчення терміну пенсіонерства до Санкт-Петербурга для завершення робіт померлого Олександра Зауервейда^[2]. У 1845 році обраний академіком. У 1848 році за картини «Бій при Гісгюбілі» та «Битва під Парижем» отримав звання професора батального живопису. Того ж року очолив батальний клас Петербурзької академії мистецтв, яким керував аж до 1894 року. Серед учнів: Петро Грузинський, Микола Зауервейд, Адольф Шарлемань, Костянтин Філіппов, Микола Шідлер, Василь Штенберг. Помер у Дрездені 11 [24] березня 1903 року.

Творчість

Писав переважно батальні картини. Серед них:

• «Бій при Кульмі» (середина 1840-х, розпочата Олександром Зауервейдом);
• «Битва під Лейпцигом. 1813 рік» (середина 1840-х, розпочата Олександром Зауервейдом; Нижньотагільський музей образотворчих мистецтв);
• «Взяття Парижу» (середина 1840-х, розпочата Олександром Зауервейдом);
• «Відступ французів» (1846, Новгородський музей-заповідник);
• «Битва при Гісгюбілі 16 серпня 1813 року» (1848?);
• «Епізод із угорської війни 1848 року» (Державний Російський музей);
• «Урочистий в'їзд імператора Олександра ІІ в Москву для коронації у 1856 році» (1859);
• «Взяття Шуміли» (1860, Калузький музей образотворчих мистецтв);
• «Відкриття пам'ятника «Тисячоліття Росії» в Новгороді» (1863, Національна галерея Вірменії);
• «Битва під Карсом 17 вересня 1855 року» (1866);
• «Атака лейб-гусарів під Варшавою у 1831 році» (1872, Третьяковська галерея);
• «Перехід російських військ через Аджарську ущелину на Кавказі» (1872, Третьяковська галерея);
• «Російські війська на Монмартрі» (1880);
• «Сьогодні ти, а завта я! Кульм, 1813 рік» (1886, Вологодська обласна картинна галерея);
• «Козаки і башкири в Кельні у 1815 році» (1887, Третьяковська галерея);
• «Сцена біля колодязя» (1890, Омський обласний музей образотворчих мистецтв);
• «Переправа через Березину» (1891, Іркутський обласний художній музей).

Також написав низку портретів: Олександра Зауервейда (Музей Російської академії мистецтв), «Старий учитель» (1900, Далекосхідний художній музей) та інші.

«Битва під Парижем»	«Епізод із угорської війни 1848 року»	«Атака лейб-гусарів під Варшавою у 1831 році»	«Козаки в Бауцені, 1813»

Брав участь у виставках з 1842 року (Петербурзької академії мистецтв та інших). Його роботи експонувалися на Всесвітніх виставках у Парижі у 1867 році, Відні у 1873 році, виставках в Антверпені у 1885 році, Берліні у 1886 році.

У мистецтві

Портрети Богдана Віллевальде виконали Карл Крістіан Фоґель фон Фоґельштейн (1845, картон), Яків Андреєв (1900-ті, гравюра, див. картку).