Ковальов Олександр Іванович

Олександр Іванович Ковальов (7 жовтня 1967(1967-10-07) , Макіївка, Донецька область ) — проросійський^{[2][3][4][5][6][7]} політик з України^[8]. Народний депутат України IX скликання^[9], учасник війни в Афганістані.

Ковальов Олександр Іванович
Народився	7 жовтня 1967(1967-10-07)[1] (58 років)  Макіївка, Донецька область, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна  СРСР
Діяльність	політик, лідер спільноти
Посада	народний депутат України
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
IX скликання
безпартійний	29 серпня 2019	—
Картка на сайті Верховної Ради України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ковальов.

Життєпис

Освіта вища^[10].

1985—1987 — служба в армії СРСР, брав участь у війні в Афганістані в складі 345 ОПДП.

2006 рок — кандидат у народні депутати від «партії екологічного порятунку ЕКО+25 %», № 56 у списку, голова правління ТОВ "Корпорація «Донвугілля», безпартійний^[11].

2008 — заснував ГО «Ніхто крім нас» із захисту соціальних прав ветеранів афганської війни^[12][13].

Помічник депутатки ВРУ V та VI скликань Юлії Ковальової (Партія регіонів)^[14], депутата ВРУ IV скл. Ігоря Насалика^[14].

2010—2011 року — організовував «афганські штурми» ВРУ та Кабміну^[15]..

З 2014 року був членом переговорної групи з російськими окупантами щодо обміну полонених військовослужбовців та журналістів з України^[16][17].

2019 року — кандидат у народні депутати на парламентських виборах (в.о. № 51, Микитівський, Центрально-Міський райони Горлівки, частина Бахмутського району)^[18]. Самовисуванець, пенсіонер, безпартійний. Живе в Києві^[10].

Член Комітету ВРУ з питань нацбезпеки, оборони та розвідки^[19]. Співголова групи з міжпарламентських зв'язків з ОАЕ^[20]. Член депутатської групи «Довіра». Противник закону про українізацію, вимагав «припинити вогонь на Донбасі», називав Другу світову війну «великою вітчизняною»^[21].

У квітні-травні 2022 року був членом переговорної делегації від України щодо евакуації військових та цивільних із оточеного російськими військами заводу «Азовсталь» в Маріуполі. Супроводжував полонених захисників ЗСУ разом із росіянами до місць їх утримання на тимчасово окупованій території України^[22][23].

2022 року брав участь у переговорах з російськими окупантами щодо пошуку та повернення додому тіла громадянина США Джошуа Джонса, що загинув на війні в Україні^[24].

Критика

Перший «кнопкодав» ВРУ IX скл.^[25][26][27]. Він погрожував журналісту руху «Чесно» інформації про його неособисте голосування^[26].

2014 року, після перемоги Революції гідності, займався вивезенням «беркутівців» з бази у Києві^[28]. Ймовірно, знаходився біля Донецької ОДА під час захоплення її терористами угруповання «ДНР».^[29][30]

За даними «Чесно», займався підкупом виборців^[31], зокрема Ковальов зі своєю ГО «Ніхто крім нас» організували гру в футбол, батути і видачу продуктових наборів, забезпечив п'ятиповерхівку прифронтового міста Донецької області помповою станцією водопостачання, дарував дітям свого округу спортінвентар^[31].

22 липня 2025 року голосував за закон України 12414 який був ухвалений з порушенням Регламенту Верховної Ради України та підпорядкував НАБУ та САП Генеральному прокурору^[32] і викликав масові протести^[33].