Комарецький Микола Ананійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Комарецький.

Микола Ананійович Комарецький (4 травня 1877(18770504), Чорнухи, Полтавська губернія — 25 червня 1931, Ленінград, СРСР) — протоієрей Російської православної церкви, церковний та громадський діяч. Депутат Державної думи Російської імперії III скликання^[ru] від Полтавської губернії.

Комарецький Микола Ананійович
Депутат Державної думи Російської імперії III скликання[ru] від Полтавської губернії
1907 — 1912
Народження:	4 травня 1877(1877-05-04)  Полтавська губернія, Російська імперія
Смерть:	25 червня 1931(1931-06-25) (54 роки)  Ленінград, РСФРР, СРСР
Поховання:	Большеохтінський цвинтарd
Країна:	Російська імперія
Релігія:	православ'я
Освіта:	Полтавська духовна семінарія
Партія:	Октябристи
Нагороди:

Громадська діяльність

Народився 4 травня 1877 року в містечку Чорнухи Лохвицького повіту Полтавської губернії в родині священника.

1899 року закінчив Полтавську духовну семінарію і рукопокладений в ієреї. Служив священником спочатку в селі Сакунова Слобода, потім — у містечку Костянтиново Роменського повіту. Володів 78 десятинами землі^[1].

Депутати Державної думи III скликання від Полтавської губернії. Микола Комарецький крайній справа, сидить

15 жовтня 1907 року обраний депутатом Державної думи III скликання^[ru] від Полтавської губернії. Увійшов до фракції октябристів, а з жовтня 1909 року, починаючи з третьої сесії, належав до правих октябристів^[1]. Працював у комісіях у справах Православної Церкви, віросповідання, народної освіти та місцевого самоврядування. 1907 року подав на розгляд думи законопроєкт «Про введення загального початкового навчання». Брав участь у розробці законопроєктів «Про мову викладання в школах місцевостей з малоруським населенням», «Про покращення та збільшення селянського землеволодіння та землекористування», «Про пенсії вчителям та вчителькам парафіяльних шкіл».

Під час роботи в думі в 1907—1912 роках відвідував лекції Археологічного інституту^[ru] в Санкт-Петербурзі.

1912 року призначений полковим священником. Наступного року служив священником військової в'язниці. З 1914 року — благочинний Роменського повіту. Фінансував потреби десяти церков, будівництво трьох земських училищ, купив та передав училищам сотні книг.

Брав участь у Першій світовій війні як полковий священник. За це отримав державні нагороди Російської імперії.

1917 року переведений до стану протоієреїв. З 1919 року служив у Благовіщенській церкві Кінногвардійського полку^[ru] в Петрограді.

1922 року проти Комарецького було відкрито кримінальну справу «Про спротив вилученню церковних цінностей». Арештований 28 березня, проте за три місяці був виправданий судом та звільнений.

Після закриття Благовіщенської церкви в 1928 році служив на подвір'ї Конівського Різдво-Богородичного монастиря^[ru] та в церкві Большеохтінського цвинтаря^[ru].

Помер у Ленінграді 25 червня 1931 року. Похований на Большеохтінському кладовищі.

Нагороди

За службу капеланом під час Першої світової війни нагороджений державними нагородами Російської імперії^[2]:

• Орден Святого Володимира з мечами (1914)
• Орден Святої Анни III ступеня (1914)
• Орден Святої Анни II ступеня (1915)
• Золотий хрест на Георгіївській стрічці (1916)

Родина

Був одружений із попадею Марією Іванівною. У шлюбі народилися сини Борис та Михайло^[2].