Кондратюк Василь Федорович (художник)

Не плутати з Кондратюк Василь Федорович.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Кондратюк.

Васи́ль Фе́дорович Кондратю́к (10 лютого 1914, Сквира — 20 січня 2001, Київ) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1956 року. Чоловік скульпторки Олени Кальницької.

Кондратюк Василь Федорович
Народження	28 січня (10 лютого) 1914  Сквира, Київська губернія, Російська імперія
Смерть	20 січня 2001(2001-01-20) (86 років)
	Київ, Україна
Країна	Російська імперія  УНР  СРСР  Україна
Жанр	жанрове малярство, портрет і натюрморт
Навчання	Київський державний художній інститут (1952)
Вчитель	Шовкуненко Олексій Олексійович, Костецький Володимир Миколайович, Єлева Костянтин Миколайович і Яблонська Тетяна Нилівна
Діяльність	художник
Член	Спілка радянських художників України
У шлюбі з	Кальницька Олена Миколаївна
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

Біографія

Народився 28 січня [10 лютого] 1914(19140210) року в містечку Сквирі (нині місто в Білоцерківському районі Київської області, Україна). У 1933 році навчався у Київському художньому технікумі, 1939 року закінчив Харківську художню школу. Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985)^[1].

Упродовж 1946—1952 років навчався в Київському художньому інституті у Володимира Костецького, Костянтина Єлеви, Тетяни Яблонської. Дипломна робота — картина «Земляки» (керівник Олексій Шовкуненко).

Після здобуття фахової освіти працював у Києві: у видавництві «Радянська школа»; у 1953—1956 роках — у художньо-промисловій майстерні при Художньому фонді УРСР. Одночасно протягом 1954—1958 років викдадав у студії клубу «Більшовик».

Мешкав у Києві в будинку на Русанівській набережній, № 22, квартира № 97. Помер у Києві 20 січня 2001 року.

Творчість

Працював у галузі станкового живопису. У реалістичному сти­лі створював тематичні картини, портрети, натюрморти. Серед робіт:

• «Гусяча птахоферма» (1950);
• «Мо­­лодіжна бригада в ковальському цеху» (1952, у спів­авторстві з Олександром Вовком; Полтавський художній музей);
• «Земляки» (1952);
• «Кобзар кличе війська Богдана Хмельницько­го» (1960, Сумський художній музей);
• «На дозвіллі» (1960);
• «Та­­расова наука» (1961, у співавторстві з Олександром Вовком; Національний музей Тараса Шевченка);
• «Подруги» (1963, у співавторстві з Олександром Вовком);
• «Портрет партизана В. І. Шельменка» (1973);
• серія «Натюрморти» (1980–1990-ті).

Брав участь у республіканських виставках з 1952 року.