Константин Гюйгенс

Константин Гюйгенс (нід. Constantijn Huygens Константейн Гейгенс, МФА: [ˈkɔnstɑntɛin ˈɦœyɣə(n)s]; 4 вересня 1596, Гаага, Нідерланди — 28 березня 1687, там же) — нідерландський поет, композитор і науковець доби Ренесансу («золотого століття Нідерландів»). Батько натурознавця і математика Хрістіана Гюйгенса.

Константин Гюйгенс
нід. Constantijn Huygens
Константин Гюйгенс. Портрет роботи Я. Лівенса, бл. 1628
Народився	4 вересня 1596(1596-09-04) Гаага, Нідерланди
Помер	28 березня 1687(1687-03-28) (90 років) там же
Поховання	Grote of Sint-Jacobskerkd
Громадянство	Нідерланди
Національність	нідерландець
Діяльність	поет, композитор і науковець
Сфера роботи	поезія[1], дипломатія[1], компонування музикиd[1], музична композиція[1] і музична композиція[d][1]
Alma mater	Лейденський університет
Заклад	Фредерік Гендрік Оранський
Знання мов	латина[2], нідерландська[3][1][2], французька[2], італійська[2], англійська[2] і грецька[2]
Мова творів	нідерландська, латина, англійська, німецька, французька, італійська і іспанська мови
Конфесія	кальвінізм[2]
Батько	Christiaan Huygensd[2]
Мати	Susanna Hoefnageld[2]
Брати, сестри	Maurits Huygensd
У шлюбі з	Suzanna van Baerled[2]
Діти (5 )	Християн Гюйгенс[2], Constantijn Huygens Jr.d[2], Lodewijck Huygensd[2], Philips Huygensd[2] і Susanna Huygensd[2]
Константин Гюйгенс у Вікісховищі

З життя і творчості

Константин Гюйгенс — син дворянина-дипломата, був вихований у суворому кальвіністському дусі. Поступивши на дипломатичну службу, багато подорожував по Італії й Англії. Був секретарем двох принців Оранського дому: Фрідріха Генріха Оранського і Вільгельма II Оранського-Нассау.

Писав головним чином дидактичні вірші — нідерландською, латинською, англійською, німецькою, французькою, італійською й іспанською мовами.

Численні твори Константина Гюйгенса носять почасти автобіографічний («Daghwerk», 1638, «Hofwijck», 1653 і «Cluyswerk», 1683), почасти дидактичний характер, як «Costelick mal» (1622) — їдка сатира на поета Якоба Катсу, пенсіонарія Мідделбурга, або «Oogentroost» (1646), де Гюйгенс виводить типи «морально сліпих»; у творі «Zee-straet» (1666) описує тяжке становище рибалок і розкіш відпочиваючої біля морського берега публіки; у «Zede-printen» (1625) подано характеристику всіх станів його часу (від короля і придворних до селян і жебраків). Але найціннішими є його прислів'я і епіграми (понад 3 000), зібрані власне самим автором під заголовком «Волошки» (нід. «Korenbloemen», 1672).

Константин Гюйгенс грав на безлічі інструментів — на лютні, гітарі, віолі да гамба, клавесині), для яких написав велику кількість музичних творів. Свої заняття музикою вважав важливішими, ніж літературні практикування. За його словами, літературою він займався лише в деякі вільні години.

Був великим цінителем образотворчого мистецтва. У 1630-х роках підтримував молодого на той час художника Рембрандта.

Ім'я Константина Гюйгенса носить надерландська літературна премія (Constantijn Huygensprijs).

Бібліографія

• De Gedichten van C. Huygens, uitg. door J. A. Worp, Groningen, 1892—1899.
• De briefwisseling van C. Huygens, Den Haag, 1911—1917.
• Jorissen Th. «Constantijn Huygens, Studien», Arnhem, 1864.
• Mémoires de C. Huygens, publ. par Th. Jorissen, La Haye, 1873.
• Jorissen Th., C. Huygens, Studiën, Arnhem, 1871.
• Eymael H. J., Huygens studiën, Culemborg, 1886.
• Buitenhof C. J., Bijdrage tot de Kennis van C. Huygens letterkundige opvattingen, Gouda, 1923.
• Descartes René, Correspondance of C. Huygens, 1635—1647, Oxford, 1926.