Корнуков Анатолій Михайлович

Анатолій Михайлович Корнуков (рос. Анатолий Михайлович Корнуков, народ. 10 січня, 1942, місто Стаханов, Ворошиловська область, УРСР, СРСР^[1] — 1 липня 2014, Москва, Росія) — радянський та російський військовий діяч. Головнокомандувач ВПС Росії (1998—2002), генерал армії Росії. Він був одним з головних причетних до збиття рейсу Korean Air 007, призвівши до загибелі 269 пасажирів^[2][3].

Анатолій Михайлович Корнуков
Анатолий Михайлович Корнуков
Головнокомандувач ВПС Росії
січень 1998 — 21 січня 2002
Президент	Володимир Путін
Попередник	Петро Дейнекін
Наступник	Володимир Михайлов
Народився	10 січня 1942(1942-01-10) Стаханово, Луганська область, УРСР, СРСР
Помер	1 липня 2014(2014-07-01) (72 роки) Москва, Росія
Похований	Троєкуровське кладовище
Відомий як	військовий діяч, генерал
Громадянство	СРСР  Росія
Національність	росіянин
Alma mater	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
У шлюбі з	Людмила Василівна Корнукова
Діти	син Сергій, донька Тетяна
Звання	Генерал армії
Нагороди	орден Святителя Миколая Чудотворцяd Класна кваліфікація військового льотчика
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 10 січня у місті Кадіївка, нині Стаханово, Ворошилоградської області, нині Луганська область, у родині шахтаря, який брав участь в німецько-радянській війні.

Військова кар'єра

СРСР

Він вступив до лав Радянських Збройних Сил у 1959 році та був направлений на навчання до Кременчуцького військового авіаційного училища для проходження початкової льотної підготовки. Однак у 1960 році воно було розформоване, а частину курсантів, включаючи Корнукова, перевели до Чернігівського військового авіаційного училища льотчиків імені Ленінського комсомолу, яке він закінчив з відзнакою у 1964 році. Після закінчення училища його направили до 54-го гвардійського Керченського Червонопрапорного винищувального авіаційного полку Військ Повітряної оборони СРСР , де він служив пілотом та заступником командира винищувальної ескадрильї.

У 1970 році його перевели до 47-го винищувального авіаційного полку на Далекому Сході СРСР на посаду заступника командира авіаційної ескадрильї з політичних питань. З 1971 року він командував винищувальною авіаційною ескадрильєю. У 1972 році його було призначено заступником командира, а з 1974 по 1976 рік він служив командиром 777-го винищувального авіаційного полку на острові Сахалін. За час служби у Військах протиповітряної оборони СРСР Корнуков виконав понад 150 бойових вильотів, які включали розвідку, перехоплення повітряних цілей, запобігання та припинення порушень повітряного простору СРСР.

З 1976 року призначений заступником командира корпусу ППО на Далекому Сході. 1978 року призначений заступником начальника авіації 11-ї армії ППО на Далекому Сході. У 1980 році заочно закінчив Військову академію ППО імені Маршала Радянського Союзу Г. К. Жукова. 1980 року Корнукова призначено командиром 40-ї винищувальної дивізії військ ППО на Далекому Сході. Полки дивізії дислокувалися в Радянській Гавані, на Сахаліні та Курильських островах^[4].

Збиття рейсу 007 авіакомпанії Korean Air Lines

1 вересня 1983 року, під час перельоту з Нью-Йорка до Сеула, Південна Корея, з зупинкою в Анкориджі, Аляска , літак Boeing 747-230B авіакомпанії Korean Air Lines, що виконував рейс 007 , з 246 пасажирами та 23 членами екіпажу, збився з курсу та увійшов у повітряний простір СРСР, спочатку над Камчаткою.

Корнуков служив командиром авіабази Долінськ-Сокіл і був підпорядкований командувачу військами ППО Далекосхідного військового округу генералу Валерію Каменському. Корнуков отримав від Каменського команду збити авіалайнер, який перебував над міжнародними водами Охотська, вийшовши за межі повітряного простору Камчатки.

Літак був збитий винищувачем -перехоплювачем Су-15 , яким керував пілот майор Геннадій Осипович. Корейський авіалайнер зрештою розбився в морі поблизу острова Монерон на захід від Сахаліну в Японському морі. Усі 269 пасажирів та членів екіпажу на борту загинули^[5], серед них 76 корейців, 60 американців, 28 японців та інші, в тому числі американський конгресмен Ларі МакДональд з Демократичної партії США, який опинився на літаку випадково, скориштавшись рейсом 007 після того як він пропустив попередній^[6].

Корнуков, який зберіг свою посаду навіть після того, як у 1976 році пілот під його командуванням Віктор Беленко перебіг до Японії на своєму МіГ-25 — найсучаснішому радянському винищувачі того часу — також пережив інцидент з KAL 007, зрештою отримавши найвище можливе призначення у своїй галузі. Корнуков не був ні нагороджений, ні покараний за збиття KAL 007^[5].

Росія

На зустрічі з Володимиром Путіним

22 січня 1998 року Борис Єльцин призначив Корнукова командувачем Повітряних сил Росії^[7]. Це призначення Єльцина відбулося одразу після звільнення Єльциним генерала Петра Дейнекіна , який очолював Повітряні сили з 1992 року. Дейнекіна змусили піти у відставку після того, як вантажний літак Ан-124 Повітряних сил Росії розбився після зльоту в аеропорту Іркутська та приземлився на сусідній житловий комплекс, в результаті чого загинуло понад 60 людей^[8].

Після військової служби

Після звільнення з військової служби в 2002 році, проживав у Москві. Після звільнення з Повітряних сил Корнуков працював заступником генерального директора Науково-виробничого об'єднання з військово-технічної політики «Алмаз», яке відповідає за розробку зенітно-ракетних систем та інших систем протиповітряної оборони і є головним підприємством військово-промислового комплексу Російської Федерації^[9]. Помер 1 липня 2014 року^[10], похований на Троєкурівському цвинтарі. Через рік на могилі був відкритий памятник^[11].

Особисте життя

Дружина — Людмила Василівна, заслужений вчитель Росії, викладач математики фізики в одній з московських шкіл. Син Сергій — полковник ЗС РФ, служить у генштабі. Донька Тетяна — капітан митної служби.

Відзнаки та нагороди

• Орден «За заслуги перед Вітчизною» 3-го ступеня
• Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня
• Орден «За військові заслуги»
• Орден Червоної Зірки (СРСР)
• Орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 2-го ступеня (СРСР)
• Орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня (СРСР)
• Ювілейна медаль «Двадцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945» (СРСР)
• Ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945»
• Ювілейна медаль «300 років російського флоту»
• Медаль «На згадку про 850-річчя Москви»
• Медаль «За старанність у виконанні інженерних завдань» (Мін. оборони)
• Медаль «Ветеран Збройних Сил СРСР» (СРСР)
• Ювілейна медаль «50 років Збройних Сил СРСР» (СРСР)
• Ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР» (СРСР)
• Ювілейна медаль «70 років Збройних Сил СРСР» (СРСР)
• Медаль «За зміцнення військової співпраці» (МВС)
• Медаль «За військову доблесть» 1-го ступеня (Мінімальна оборона)
• Медаль «За зміцнення військового співробітництва» (Мін оборони)
• Медаль «За бездоганну службу» 1-го, 2-го та 3-го ступенів СРСР)
• Державна премія Російської Федерації
• Орден "Данакер" ( Киргизстан )