Loading AI tools
технічний пристрій, що використовується для космічних завдань З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Космічний апарат (КА) — технічний пристрій, що використовується для виконання різноманітних завдань у космічному просторі, а також проведення дослідницьких та іншого роду робіт на поверхні різних небесних тіл. Засобами доставки космічних апаратів на орбіту служать ракети-носії або літаки.
| Космічний апарат | |
.jpg) | |
| Оператор | flight controllerd |
|---|---|
| Код MCN | 8802.60.00 |
| Категорія краєвидів елемента | d |
 Космічний апарат у Вікісховищі | |
Космічні апарати, одним з основних завдань яких є транспортування людей або устаткування у верхній частині земної атмосфери — так званому ближньому космосі (тобто 20—100 км), також називають «космічними літальними апаратами» (КЛА).
Галузі застосування космічних апаратів визначають їхній поділ на такі групи:
Також прийнято розрізняти автоматичні та пілотовані космічні апарати. До пілотованих космічних апаратів, зокрема, відносять усі види пілотованих космічних кораблів та орбітальних космічних станцій. Попри те, що сучасні орбітальні станції функціюють в області ближнього космосу і формально можуть називатися «космічними літальними апаратами», за сформованою традицією їх називають «космічними апаратами».
Назва «космічний літальний апарат» іноді також використовується для позначення активних (тобто таких, що маневрують) штучних супутників Землі, з метою підкреслення їхніх відмінностей від пасивних супутників. Здебільшого ж значення термінів «космічний літальний апарат» і «космічний апарат» синонімічні й взаємозамінні.
У проєктах зі створення гіперзвукових літальних апаратів, що активно розроблюються останнім часом, часто використають ще одну схожу назву «повітряно-космічні апарати» (ПКА), позначаючи, таким чином, засоби, призначені для виконання керованого польоту як у безповітряному космічному просторі, так і в щільній атмосфері Землі.
2022 року відбулося 186 запусків космічних апаратів (самих апаратів було більше, тому що за один запуск може виводитися кілька апаратів).
Розрізняють такі класи космічних апаратів:
Космічні апарати призначені для виконання найширшого спектра наукових, господарських, військових та іншого роду завдань, які зокрема включають:
З огляду на специфіку виконуваних завдань космічні апарати можуть оснащуватися різними силовими установками на основі ракетних двигунів, до яких відносяться як традиційні реактивні двигуни, так і перспективні (сонячне вітрило, що використовує тиск сонячного світла й так званий «сонячний вітер»; іонні двигуни, ядерні двигуни, термоядерні тощо).
.jpg)
У загальному випадку політ космічного апарата можна розділити на етап виведення, етап орбітального польоту та етап посадки. На етапі виведення космічний апарат має набрати необхідну космічну швидкість у заданому напрямку. Орбітальний етап характеризується інерціальним рухом апарата згідно з законами небесної механіки. Посадковий етап починається із входження в атмосферу і покликаний погасити швидкість апарата, що повертається, до припустимої посадкової швидкості.
Для подовження терміну існування космічного апарата на орбіті та можливості проведення польотів у глибокий космос розглядається можливість заправки у космосі.
Потенціал притягання Землі задається формулою[1]
де — стала тяжіння; — маса та середній екваторіальний радіус Землі відповідно; — геоцентричний радіус-вектор, геоцентрична широта й довжина космічного апарату; — поліном Лежандра, — безрозмірні константи, які характеризують форму Землі.
Необхідність тривалого функціонування в умовах космічного простору і виконання цільових завдань обумовили розвиток наступних основних систем космічних апаратів: системи енергозабезпечення, системи терморегуляції, системи радіаційного захисту, системи космічного зв'язку, системи керування рухом тощо. Для пілотованих космічних апаратів характерною є також наявність розвинутої системи життєзабезпечення
Окремий комплекс проблем виникає при поверненні космічних апаратів на Землю або виконанні посадки на поверхню інших небесних тіл. Зокрема, це спричиняє розробку складних систем забезпечення зниження та посадки.
Ще один клас завдань, що постають перед розробниками космічних апаратів, це забезпечення їх стикування з іншими штучними об'єктами. Виконання цих завдань припускає наявність систем зближення та стикування.
Дозволяє змінювати швидкість та напрямок руху (РСК) КА. Зазвичай використовується хімічний ракетний двигун, але це можуть бути і електричні, ядерні та інші двигуни, може застосовуватися також сонячне вітрило.
Освоєння космічного простору є одним з головних сюжетів наукової фантастики. Апарати для переміщення усередині зоряної системи, зокрема між планетами, називаються у деяких авторів планетольотами. Як правило, принципом їхньої дії є (як і в сучасних КА) реактивна тяга. Іноді такі кораблі називаються просто ракетами.
Для переміщень на міжзоряні відстані служать зорельоти. Сучасна технологія не дозволяє створювати апарати для міжзоряних переміщень, що володіють відповідною швидкістю і здатні входити в гіперпростір чи кротовини.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
![{\displaystyle U={\frac {fM}{r}}[1-\sum _{n=2}^{\infty }I_{n}({\frac {r_{0}}{r}})^{n}P_{n}(\sin \varphi )+\sum _{n=2}^{\infty }\sum _{k=1}^{\infty }({\frac {r_{0}}{r}})^{n}P_{nk}(\sin \varphi )\cdot (C_{nk}\cos k\lambda +S_{nk}\sin k\lambda )],}](http://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/9485be2c7f4b05ed5558aebdcecf7deee3297fa9)
