Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Кратко Бернард Михайлович

український радянський скульптор і педагог З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Кратко Бернард Михайлович
Remove ads

Берна́рд (Аро́н-Бер Шимо́н) Миха́йлович Кратко́ (29 січня 1884, Варшава 1 серпня 1960, Київ) український радянський скульптор і педагог. Чоловік скульпторки Жозефіни Діндо з 1926 року[1].

Коротка інформація Кратко Бернард Михайлович, Народився ...
Remove ads

Біографія

Узагальнити
Перспектива

Народився 17 [29] січня 1884(18840129) року[1] у місті Варшаві (нині Польща) у бідній єврейській сім'ї (був сьомою дитиною з десяти). 1896 року став учнем у літографській майстерні; водночас відвідував вечірню рисувальну школу при Художньо-промисловому музеї. Протягом 1901—1906 років навчався на скульптурному відділенні у Варшавській вищій школі образотворчих мистецтв, був учнем професора Ксаверія Дуніковського. За дипломну роботу, композицію «Той, хто крокує», був нагороджений закордонною поїздкою і упродовж 1906—1908 років подорожував по Німеччині, Італії, Єгипту і Палестині[2].

Після подорожі пів року вивчав монументальну скульптуру у Берліні у професора Ігнатіуса Ташнера[1]. З 1910 року, після повернення до Варшави, виконував замовлення для видавництва та скульптурні портрети; брав участь у виставках. Створив серію ілюстрацій до творів Іцкоха Переца[2]. Потім працював графіком на Варшавському скульптурному заводі. У 1910—1911 роках мандрував Польщею у пошуках зразків єврейського народного мистецтва і старовинного одягу. У цей період створив для Варшави скульптуру-фонтан «Чотири пори року»[1].

В 1916 році переїхав до Петрограда, де працював на фабриці художнього лиття. Тут він зблизився з членами творчого об'єднання «Світ мистецтва», брав участь у виставках «Товариства заохочення мистецтв»[1].

Thumb
Погруддя на могилі.

У 1918 році направлений до Києва для роботи інструктором при Народному комісаріаті просвіти. З 1920 по 1925 рік жив у Харкові, де працював у галузі освіти — організував виробничо-навчальну школу, був директором середньої художньої школи, професором скульптури Харківського художнього технікуму. У 1925—1934 роках викладав скульптуру у Київському художньому інституті, а, після реорганізації інституту у Всеукраїнський художній інститут, у 1934—1936 роках обіймав посаду директора. Вступив до Асоціації революційного мистецтва України та зблизився з Михайлом Бойчуком[1].

7 грудня 1937 року заарештований енкавеесниками і за звинуваченням у зв'язках з «ворогом народу» Михайлом Бойчуком засуджений до заслання на невизначений термін до Середньої Азії. У місті Чарджоу Туркменської РСР, де відбував заслання, працював штукатуром на будівництві, організував для робітничої молоді студію рисунка й живопису, налагодив ви­­готовлення малої скульптури для місцевих потреб. У 1945 році знову повернувся до Києва, у 1948 році переїхав на Донбас[3].

1953 року, після смерті Йосипа Сталіна, переїхав до Києва, працював у навчально-виробничих майстернях при Київському художньому інституті[3]. Домігся від влади своєї повної реабілітації, яка була оголошена постановою Управління внутрішніх справ Київського облвиконкому від 2 квітня 1960 року[1]. Помер у Києві 1 серпня 1960 року. Похований на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 25, ряд 1, місце 26), поряд з його дружиною. Надгробок бронзове погруддя Бернарда Кратка роботи Жозефіни Діндо з написом: «Скульпторы Жозефина Константиновна Диндо, 1902—1953; Бернард Михайлович Кратко, 1884—1960».

Remove ads

Учні

Remove ads

Творчість

Узагальнити
Перспектива
Thumb
Барельєф на теми праці й відпочинку. Будинок спеціалістів на Шулявці (Київ).
Thumb
Меморіальна дошка з барельєфом страчених декабристів.

Працював у галузях станкової і монументальної скульптури, створював погруддя, портрети, композиції, пам'ятники. Серед робіт:

Разом із дружиною прикрасив портал будинку Селянського санаторію в Одесі[3].

Брав участь у конкурсах на проєкт пам'ятника Тарасові Шевченкові на його могилі в Каневі (1926, 1933)[6].

Виноски

  1. Було встановлене на місці пам'ятника Олександру II, біля колишнього Купецького саду (тепер Національна філармонія України)[5]; знищене денікінцями[4].
  2. Перша премія Товариства заохочення мистецтв.

Примітки

Література

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads