Федченко Василь Харлампійович

Васи́ль Харлампі́йович Фе́дченко (4 квітня 1907, Новий Буг — 24 червня 1979, Ворошиловград) — український радянський скульптор і педагог; член Спілки радянських художників України.

Федченко Василь Харлампійович
Народився	22 березня (4 квітня) 1907  Но́вий Буг, Херсонський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	24 червня 1979(1979-06-24) (72 роки)  Ворошиловград, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  УНР  СРСР
Діяльність	скульптор
Alma mater	Миргородський художньо-промисловий коледж імені М. В. Гоголя і Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Вчителі	Кратко Бернард Михайлович, Гельман Макс Ісайович, Севера Іван Васильович і Балавенський Федір Петрович
Відомі учні	Кохан Кузьма Федорович, Берегова Зоя Ізраїлівна, Бірюков Олексій Петрович, Бунін Микола Леонтійович, Лакатош Олексій Федорович, Вовк Федір Федорович, Можаєва Ельвіна Максимівна і Слєпцов Григорій Кузьмич
Членство	Національна спілка художників України
Партія	КПРС
Нагороди
Премії

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Федченко.

Біографія

Народився 22 березня [4 квітня] 1907(19070404) року в місті Новому Бузі (нині Миколаївська область, Україна). Протягом 1926—1928 років навчався в Миргородському художньо-керамічному технікумі (викладач Федір Балавенський); протягом 1928—1932 років — у Київському художньому інституті (викладачі Бернард Кратко, Макс Гельман і Іван Севера).

Працював викладачем у Ворошиловградському художньому училищі. Серед його учнів Микола Бунін, Олексій Лакатош, Ілля Овчаренко^[1]. Член КПРС з 1962 року.

Проживав у Ворошиловграді (нині Луганськ), у будинку на вулиці Демехіна № 27, квартира № 65. Помер у Ворошиловграді 24 червня 1979 року.

Творчість

Працював у галузі станкової та монументальної скульптури. Серед робіт:

скульптура

• «В школу» (1947, бронза);
• «Молодогвардійці» (1951, у співпраці з Василем Агібаловим і Віктором Мухіним; Національний художній музей України^[2]);
• «Прокляття війні» (1957, цемент);
• портрет Героя Радянського Союзу льотчика М. Писаревського (1961);
• «Катерина» (1964);
• «Сергій Тюленін» (1964, штучний камінь);
• «Володимир Ленін» (1966);
• «Комсомоліє, на коня!» (1967, залізобетон)
• «Портрет лікаря» (1968, бетон);
• «Чайка» (1969);
• портрет мологвардійця Івана Земнухова (1970, металізований бетон);

пам'ятники

пам'ятник молодогвардійцям у Краснодоні

обеліск героям-визволителям Ржева

«Україна — визволителям»

• Володимиру Леніну у Красному Лучі (1944, бронза; у співпраці);
• радянським воїнам на братських могилах у Кадіївці (1946, бетон) та Ворошиловграді (1947);
• Молодогвардійцям у Краснодоні (1954, бронза, граніт; у співпраці з Віктором Мухіним та Василем Агібаловим, архітектор Олександр Сидоренко);
• Володимиру Леніну у Ворошиловграді (1958, у співпраці з Віктором Мухіним, Василем Агібаловим та Іваном Чумаком);
• Героям — визволителям Ржева (1963, у співпраці з Віктором Мухіним та Іваном Чумаком, архітектори Т. Шульгіна, О. Усачов);
• «Україна — визволителям» у смт Міловому (1972, у співпраці зі скульпторами Віктором Мухіним, Іллею Овчаренком, Іваном Чумаком, архітекторами Анатолієм Єгоровим, Георгієм Головченком, Іваном Міньком).

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1931 року, всесоюзних з 1951 року, зарубіжних з 1953 року.

Відзнаки

• Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1956 року;
• Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка (1973; за монумент «Україна — визволителям»)^[1].