Кривчани (затоплене село)

Кривчани — колишнє село, яке розташовувалося у долині річок Ушиця та Жванчик, північніше Старої Ушиці, належало до Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Місце, де був центр затопленого села Кривчани і де стояла дерев'яна церква Святого Іоанна Богослова. Фото: 2019 року

Кривчанське урочище, де річка Жван впадає у річку Ушицю, а та в Дністер. 2019 рік. Під водою на передньому плані затоплене село Кривчани

село Кривчани. Радянська карта. 1932 рік

Кривчанське кладовище. 2019 рік. Ховати і переносити поховання почали з моменту затоплення села Кривчани з 1981 року

У 1981 році затоплене при створенні Дністровського водосховища — підпір води водосховища затопив долину річки Ушиця та гирло річки Жванчик, перетворивши Ушицю майже на 30 км на північ від гирла фактично на затоку водосховища, затопивши при цьому 4 села — окрім Кривчан, ще й Раколупці, Чугор та Косиківський Яр.

Історія

За даними видання «Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи» (1885): «Кривчани — колишнє власницьке село при річці Ушиця, 317 осіб, 50 дворових господарств, православна церква, водяний млин». Входило до складу Грушківської волості Ушицького повіту Подільської губернії.

1923 року територія Грушківської волості, зокрема і село Кривчани, увійшла до складу Староушицького району. Після його ліквідації 23 вересня 1959 року Кривчани ввійшли до складу Кам'янець-Подільського району. Підпорядковувалися Староушицькій селищній раді

У зв'язку з будівництвом Дністровського гідровузла рішенням Хмельницького облвиконкому від 27 жовтня 1981 року село Кривчани виключено з облікових даних.

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Хмельницька область)

Джерела

• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)