Кузнецов Юрій Олександрович

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кузнецов.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Кузнецов Юрій.

Юрій Олександрович Кузнецов (рос. Кузнецов Юрий Александрович; нар. 3 вересня 1946, Абакан, РСФСР, СРСР) — радянський і російський актор театру і кіно. Заслужений артист Російської Федерації (2006)^[1]. Лауреат кінопремії «Ніка» (2018).

Кузнецов Юрій Олександрович
Народився	3 вересня 1946(1946-09-03) (79 років)  Абакан, Красноярський край, РРФСР, СРСР
Громадянство	Росія
Діяльність	актор, телеактор
Alma mater	Далекосхідна державна академія мистецтв (1969)
Заклад	Хабаровський крайовий театр драми і комедіїd, Омський академічний театр драмиd і Санкт-Петербурзький театр комедіїd
Роки діяльності	1969 — тепер. час
IMDb	nm0476814
Нагороди та премії
Кузнецов Юрій Олександрович у Вікісховищі

Життєпис

Народився 3 вересня 1946 року. в Абакані Красноярського краю (Росія).

Закінчив Далекосхідний педагогічний інститут мистецтв (1969) у Владивостоці.

У 1969—1979 рр. — актор Хабаровського крайового театру драми і комедії, у 1979—1986 рр. — Омського академічного театру драми.

Працює в Санкт-Петербурзькому театрі комедії ім. М. П. Акімова.

Популярний затребуваний актор, багато і плідно знімається в кіно і серіалах (зіграв більш ніж в 140 кіно- і телепроєктах), часто — у провідних режисерів: О. Германа, П. Лунгіна, П. Тодоровського, О. Прошкіна, О. Балабанова, Д. Месхієва, В. Бортка, В. Тодоровського, В. Трегубовича, С. Бодрова-ст., С. Арановича, А. Прошкіна тощо.

Знявся в українських фільмах: «Точка повернення» (1987, Ілля Матвійович Анісімов, льотчик; реж. В. Колегаєв, Одеська кіностудія), «Мистецтво жити в Одесі» (1989, Сеня П'ятирубель; реж. Г. Юнгвальд-Хількевич, Одеська кіностудія), «Фатальні діаманти»/«Алмазы шаха» (1992, Іванов, лікар (озвучував інший актор); реж. Б. Небієрідзе, студія Укртелефільм), «Людина з команди „Альфа“» (1992, реж. Б. Небієрідзе), «Впізнай мене, якщо зможеш» (2014, т/с; Василь Миколайович Бровковіч, слідчий) та ін.

У 2010 р. був членом журі конкурсу кінофільмів VIII Відкритого російського кінофестивалю театру і кіно «Амурська осінь» в Благовєщенську^[2].

У 2019 р. брав участь в роботі XXV Російського кінофестивалю «Література і кіно» в Гатчині в складі кінотрупи, яка представляла нову картину реж. О. Веледінського «В Кейптаунському порту…», в якій знявся Ю. Кузнецов^[3].

Фестивалі та премії

• 2019 — Кінопремія «Ніка» (за підсумками 2018 року): у номінації За найкращу чоловічу роль другого плану (фільм «Людина, яка здивувала всіх» (2018), реж. Н. Меркулова)^[4]

Фільмографія

(неповна)

Ролі в кіно і серіалах

• «Свій серед чужих, чужий серед своїх» (1974, епізод)
• «Потрібні чоловіки» (1983, Зубов, начальник будівництва)
• «Торпедоносці» (1983, підполковник Фоменко, командир авіаполку)
• «Прохіндіада, або Біг на місці» (1984, Володя)
• «Мій друг Іван Лапшин» (1984, начальник райвідділу міліції)
• «Межа можливого» (1984, Степан Тимофійович Бортов, робітник заводу, пізніше — директор заводу в Ярську)
• «Кольє Шарлотти» (1984, Корченов, злочинець-рецидивіст)
• «Підсудний» (1985, Сеня, безногий інвалід-моряк)
• «Протистояння» (1985, майор Олексій Іванович Жуков, начальник карного розшуку міста Нардина)
• «Я тебе ненавиджу» (1986, Юрій)
• «Комендант Пушкін» (1986, Олександр Семенович Пушкін)
• «Прорив» (1986, прохідник Геша Вязігін)
• «Вікторія» (1987, батько Вікторії)
• «Загін спеціального призначення» (1987, комісар Стехов)
• «Одного разу збрехавши…» (1987, Стас (Станіслав Лапшин), художник-нонконформіст)
• «Холодне літо п'ятдесят третього…» (1987, Іван Зотов, управитель факторії)
• «Без мундира» (1988)
• «Пригоди Квентіна Дорварда, стрілка королівської гвардії» (1988, королівський прево, Трістан Відлюдник)
• «Собаче серце» (1988, начитаний двірник («Мандриан»)
• «НП районного масштабу» (1988)
• «Штани» (1988, слідчий прокуратури)
• «Афганський злам» (1988, вертольотчик Щуп)
• «Стукіт у двері» (1989, Баулін, директор школи)
• «СЦР» (1989, епізод)
• «Пси» (1989, Іван Максимчук, начальник спецзагону)
• «Паперові очі Пришвіна» (1989, актор)
• «Гальмування в небесах» (1989, Олексій Митрофанович Куркін)
• «Геній» (1991, майор Андрій Сергійович Кузьмін)
• «Хміль» (1991)
• «Трава і вода» (1991)
• «Арифметика вбивства» (1991, Петро Прокопович Конєв, слідчий)
• «Неповерненець» (1991, Андрій Корнєєв)
• «Над темною водою» (1992, Сергій)
• «Дивні чоловіки Семенової Катерини» (1992, Євген Євгенович Заповітний, один Микити)
• «Удачі вам, панове!» (1992, швейцар в готелі «Асторія»)
• «Тюремний романс» (1993, Кошкарьов, слідчий)
• «Підмосковні вечори» (1994, слідчий Романов)
• «Фатальні яйця» (1995, продавець курей)
• «Американка» (1997, міліціонер Дядя Міша)
• «Шизофренія» (1997, Вальтер, начальник охоронного підприємства)
• «Брат» (1997, Гофман (німець)
• «Цирк згорів, і клоуни розбіглися» (1997)
• «Жіноча власність» (1998, Колосов, директор театру)
• «Агент національної безпеки» (1999, серія 11)
• «Російський бунт» (2000, Іван Гнатович)
• «Різдвяна містерія» (2000, Баранкулов)
• «Особливості національного полювання у зимовий період» (2000, Курцов Юрій Миколайович)
• «Життя забавами повне» (2001, Божок, чоловік Ліри)
• «Механічна сюїта» (2001, патологоанатом в морзі)
• «Антикілер» (2002, Крилов)
• «Щоденник камікадзе» (2002, Віктор)
• «Особливості національної політики» (2003, Степан Миколайович)
• «Дільниця» (2003, телесеріал; інвалід Дуганов)
• «Вулиці розбитих ліхтарів» (2003, підполковник/полковник міліції Петренко Юрій Олександрович, на прізвисько «Мухомор», начальник РВВС)
• «Ігри метеликів» (2004, Степанич)
• «Опера. Хроніки вбивчого відділу»(2004—2007, підполковник/полковник міліції Петренко Юрій Олександрович, на прізвисько «Мухомор», начальник РВВС)
• «Студенти» (2005—2008, телесеріал; Весновський Юрій Карлович, декан)
• «Короткий подих» (2006)
• «Острів» (2006, адмірал Тихон Петрович)
• «Ви не залишите мене...» (2006, «Ленін»)
• «Злочин і покарання» (2007, телесеріал; Семен Захарович Мармеладов, колишній титулярний радник)
• «Диверсант. Кінець війни» (2007, телесеріал; командир партизанського загону)
• «Розіграш» (2008, Михайло Михайлович, директор)
• «Московський дворик» (2009, телесеріал; дядько Вася)
• «Цар» (2009, Малюта Скуратов, опричник)
• «Зроблено в СРСР» (2011, Савелій Павлович, директор театру)
• «Шеф» (2011, Кузьма)
• «Робінзон» (2012, телесеріал; дядько Міша)
• «Шеф-2» (2013)
• «Ненароком» (2014, батько Каті і Сергія)
• «Піонери-герої» (2015, дід Каті)
• «Країна чудес» (2016, психіатр)
• «Дуелянт» (2016, слуга Количевих)
• «Хармс» (2017)
• «Петербург. Любов. До запитання» (2018, т/с; дідусь Світлани)
• «Ялинки останні» (2018, Євген Валентинович)
• «Людина, яка здивувала всіх» (2018, дід Микола)
• «Прощатися не будемо» (2018, Гермоген Данилов, священик)
• «Sheena 667» (2019)
• «У Кейптаунському порту» (2019, ветеран) та ін.

Озвучування

• «Ілля Муромець і Соловей-Розбійник» (2007, анімаційний фільм; Антипка, головний радник Князя)
• «Три богатирі і спадкоємиця престолу» (2018, анімаційний фільм; боярин Антип)