Кібела

Кібела (грец. Κυβέλη, лат. Cybele), Цібела, іноді Кібеба (грец. Κυβήβη) — у давньогрецькій міфології богиня^[2], що має фригійське походження. Відома також під такими іменами: Ківева, Діндімена, Ідейська матір, Велика матір богів. Близька до богині Реї, іноді тотожна їй. Згідно зі Страбоном, отримала своє ім'я від Кібел^[3]. Її храм в Сардах згадує Геродот^[4].

Кібела Κυβέλη
Кібела
мати Богів, Дарувальниця родючості
Міфологія	Давньогрецька, Давньоримська,
Божество в	давньогрецька релігія, давньоримська релігія, Phrygian religiond і cult of Cybele and Attisd
Місцевість	Стародавня Греція, Стародавній Рим, Мала Азія
Покровитель для	природа
Діти	Нікея, Corybasd, Alced і Мідас[1]
Атрибути	Леви
Частина від	давньогрецька міфологія і давньоримська релігія
Медіафайли у Вікісховищі

Міфи про Кібелу

Важливу роль у міфах про Кібелу відіграє історія Аттіса.

Кібела народила від Ясіона Корибанта(інші мови). Після смерті Ясіона Дардан Кібела і Корибант перенесли в Азію священні обряди Матері богів і вирушили у Фригію^[5]. Кібела від Олімпа народила Алку, яку назвала богинею Кібелою^[6]. Або це дівчинка, виплекана в горах звірами, і отримала ім'я від гори Кібели, подруга Марсія, кохана Аттіса. Коли її батько вбив Аттіса, вона побігла країною з бубнами, дійшла до Ніси, там її покохав Аполлон і переслідував до Гіпербореї^[7].

Піндар написав їй дифірамб^[8]. Серед авторів елегій була популярною розповідь про жрицю Кібели і лева^[9].

Кібеба

Кібеба — стародавнє ім'я Кібели^[10]. У лувійських написах IX ст. до н. е. божество Аті Купала згадана на рельєфі з зображенням Тешуба^[11].

Матір богів

В мікенських текстах її названо te-i-ja ma-te-re (? Theiai matrei, Матір богів).

Її згадує Піндар^[12]. Її статую створив Фідій^[13]. Храм її в Пессінунті, званий Агдістіс, де похований Аттіс^[14], а також храм у Анагірунті (Аттика)^[15]. Їй присвячені XIV гімн Гомера і XXVII орфічний гімн^[16].

Діндімена

Діндімена (Діндіміда) — поширений епітет Матері богів^[17], за назвою гори Дінда над містом Пессінунт^[3]. Святилище Діндімени на горі над Кізиком заснували аргонавти^[3]. Храм богині-матері Діндімени у Фівах споруджений Піндаром^[18].

Культ Кібели

Спочатку фригійська богиня, уособлення матері-природи, що шанувалася в більшій частині областей Малої Азії (особливо в горах Іди, в Лідії, Віфінії і Галатії). Супутниками богині, фригійська назва якої була Аммас, вважалися корибанти, курети і ідейські дактилі; її улюбленцем є прекрасний юнак Аттіс. Через грецькі колонії з Малої Азії культ Кібели рано проник у Грецію, де богиня ототожнювалася з критською матір'ю Зевса, Реєю, і зазвичай називалася «великою матір'ю богів».

Від служителів Кібели, вимагалося повне підпорядкування своєму божеству, доведення себе до екстатичного стану, аж до завдання один одному кривавих ран і оскоплення в ім'я Кібели неофітів.

Головні атрибути Кібели — золота колісниця, запряжена левами, і корона у вигляді зубчастої вежі. Оточення її становили корибанти і курети, дикі пантери та леви. Кібела виступала як дарувальниця родючості, володарка гір, лісів та звірів.

В Афінах їй був присвячений храм, з її назвою, роботи Фідія або Агоракріта.

Введення культу Кібели в Римі (204 рік до н. е.) збіглося з кінцем Другої Пунічної війни, коли Рим активно просувався на схід. Згідно з «Сівілиними книгами», урочисто був перевезений особливим посольством стародавній символ культу богині, темний камінь (ймовірно, метеорит), з її храму в Пессінунті. У порту Остія богиню зустрічали всі жінки, і коли статуя богині «зійшла» на берег, її повинні були нести діви до храму Вікторії на Палатині. День, коли це сталося — 12 квітня, дотримувався згодом як фестиваль Мегалесія. Від цього часу культ богині під ім'ям Великої матері (Mater magna) став державним; завідувала особлива колегія жерців. Самим римлянам спочатку заборонили брати участь в обрядах культу Кібели; поширюватися між ними він почав лише за часів Імперії. Особливо багато народу залучали спокутні жертви Кібелі: тавроболії і кріоболії (посвячення в культ шляхом зрошення бичачою або баранячою кров'ю). Для цього періоду характерне злиття Кібели і Опс, римської богині посівів та жнив. Найбільшу пишність свята на честь богині набрали в епоху імперії. Саме тоді в епоху особливого розвитку релігійного синкретизму Кібела стає покровителькою добробуту міст і взагалі всієї держави.

Література

• Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
• Русяєва А. С. Культ Кібели в Ольвії / Археологія, 1972, вип. 7 [Архівовано 7 серпня 2016 у Wayback Machine.]

Посилання

• Кібела — Рея [Архівовано 15 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 639-640. — 1000 екз.

Див. також

• Котіс — фракійська богиня, споріднена з Кібелою^[19].
• 65 Кібела — астероїд, названий на честь божества.