Франц Кікаль

Франц Кікаль або Франк Кікаль^[3] (чеськ. František Kikal, нім. Franz Kikal) (нар. 1869 с. Сберж(інші мови), Нови Биджов(інші мови), Богемія, Австро-Угорщина — пом. ?) — командант Легіону Українських січових стрільців (1917) та Вишколу УСС^[4].

Франц Кікаль
Підполковник
Кікаль у 1917 році
Загальна інформація
Народження	1869 Сберж, Нови Биджов, Богемія,  Австро-Угорщина
Смерть	невідомо
Національність	австрієць[1] або чех[2]
Військова служба
Роки служби	1890—?
Рід військ	піхота
Війни / битви	Перша світова війна Італійський фронт Східний фронт Битва під Конюхами
Командування
1916—1917 Командир Вишколу УСС 1917 Командир Легіону УСС
Нагороди та відзнаки
Ювілейна пам'ятна медаль 1898 Ювілейний хрест Хрест «За вислугу років» (Австрія) Велика медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Залізний хрест 2-го класу Орден Залізної Корони 3 ступеня Військовий хрест Карла (Австро-Угорщина)

Життєпис

Народився 1869 року в селі Сберж (нім. Zběř)^[5]. 1 вересня 1890 році в чині кадета поступив на військову службу в 89-й Галицький піхотний полк цісарсько-королівської армії^[6]. У листопаді 1892 року підвищений до оберлейтенанта^{[7][прим. 1]}. У травні 1906 року підвищений до капітана 2-го класу^[10][11]. У 1909 році переведений з 24-го до 77-го Галицького піхотного полку^[12]. Наступного року його знову перевели до 24-го піхотного полку^[13].

Під час Першої світової війни (1914–1917 рр.) продовжував служити у 24-му піхотному полку цісарсько-королівської армії^[14], який на 79 % складався з українців^[15]. У 1915 році перебував на Італійському фронті від тирольської оборонної межі до Вайсенбахграбена, східніше Понтебби у складі 7-го корпусу^[16]. У травні 1915 року отримав звання майора^[17]. У листопаді 1916 року переведений до УСС як командант Вишколу Українських січових стрільців. З 17 березня по 1 липня 1917 рік він був командантом Леґіону УСС. У той час на фронт під командуванням Франца Кікаля вийшли два курені з шістьма сотнями, але через їхній низький стан їх об’єднано в один курінь^{[18][19][прим. 2]}. Тоді вони зайняли ділянку оборони під Бережанами в районі села Куропатки^[20]. Його курінь (батальйон) складався з чотирьох сотень, командирами яких були сотник Василь Дідушок, а також поручники Осип Семенюк, Володимир Орза і Осип Букшований^[22][23][20]. Був єдиним командантом-іноземцем у Леґіоні^[24]. 17 травня 1917 року підвищений до підполковника^[25][26].

Польова служба Божа в Легіоні УСС, квітень 1917.

Зображення Франца Кікаля з отриманими нагородами, на основі якої була зроблена листівка УСС.

Франц Кікаль потрапив у полон 1 липня 1917 року^{[прим. 3]} під час бою Леґіону з російськими військами під Конюхами на Тернопільщині^[28][29].

Нагороди

• Австро-Угорщина
  • Бронзова Ювілейна пам'ятна медаль 1898^[30] (до грудня 1899 р.^[31])
  • Ювілейний хрест^[30] (до січня 1909 р.^[32])
  • Знак військової служби для офіцерів 3-го класу^[30] з мечами^[25] (до грудня 1911 р.^[33])
  • Бронзова Медаль «За військові заслуги»^[30] з мечами^[25] (23 лютого 1915 р.^[34])
  • Хрест «За військові заслуги» 3-го классу^[35] з мечами та військовими відзнаками^[25] (4 вересня 1916 р.^[36])
  • Срібна Медаль «За військові заслуги» з мечами^[25] (3 лютого 1917 р.^[37])
  • Орден Залізної Корони 3-го класу^[25] (18 квітня 1917 р.^[38])
  • Військовий хрест Карла^[25]
• Німецька імперія та Прусське королівство:
  • Залізний хрест 2-го класу (31 травня 1915 р.^[39])

Оцінка діяльності

Осип Думін охарактеризував Кікаля як команданта, який, «хоч і ставив до стрільців великі вимоги, дбав про них і поводився людяно, а головне — намагався зрозуміти національні почуття довіреного йому стягу»^[40].

Вшанування пам'яті

Кікаль зображений на листівках УСС. В лютому 1917 році за виконанням Австрійським фотографічним товариством було зроблено портрет Кікаля, за основу якого зроблена листівка що війшла до серії «1917 – numbers»^[41].