Франц Кікаль

Франц Кікаль або Франк Кікаль^[4] (чеськ. František Kikal, нім. Franz Kikal) (нар. 1869 с. Сберж(інші мови), Нови Биджов(інші мови), Богемія, Австро-Угорщина — пом. ?) — командант Легіону Українських січових стрільців (1917) та Вишколу УСС^[5].

Франц Кікаль
Підполковник
Кікаль у 1917 році
Загальна інформація
Народження	1869 Сберж, Нови Биджов, Богемія,  Австро-Угорщина
Смерть	невідомо
Національність	австрієць[1] або чех[2]
Військова служба
Роки служби	1890—?
Рід військ	піхота
Війни / битви	Перша світова війна Італійський фронт Східний фронт Битва під Конюхами
Командування
листопад 1916— 16 березня 1917 Командир Вишколу УСС 17 лютого або березня—29-30 червня або 1 липня 1917[3] Командир Легіону УСС
Нагороди та відзнаки
Ювілейна пам'ятна медаль 1898 Ювілейний хрест Хрест «За вислугу років» (Австрія) Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Залізний хрест 2-го класу Орден Залізної Корони 3 ступеня Військовий хрест Карла (Австро-Угорщина)

Життєпис

Народився 1869 року в селі Сберж (нім. Zběř)^[6]. 1 вересня 1890 році в чині кадета поступив на військову службу в 89-й Галицький піхотний полк цісарсько-королівської армії^[7]. У листопаді 1892 року підвищений до оберлейтенанта^{[8][прим. 1]}. У травні 1906 року підвищений до капітана 2-го класу^[11][12]. У 1909 році переведений з 24-го до 77-го Галицького піхотного полку^[13]. Наступного року його знову перевели до 24-го піхотного полку^[14].

Під час Першої світової війни (1914–1917 рр.) продовжував служити у 24-му піхотному полку цісарсько-королівської армії^[15], який на 79 % складався з українців^[16]. У 1915 році перебував на Італійському фронті від тирольської оборонної межі до Вайсенбахграбена, східніше Понтебби у складі 7-го корпусу^[17]. У травні 1915 року отримав звання майора^[18]. У листопаді 1916 року переведений до УСС як командант Вишколу Українських січових стрільців. З 17 березня по 1 липня 1917 рік він був командантом Леґіону УСС. 17 березня^{[прим. 2]} на фронт під командуванням Франца Кікаля вийшли два курені з шістьма сотнями, але через їхній низький стан їх об’єднано в один курінь^[20][21]. Тоді вони зайняли ділянку оборони під Бережанами в районі села Куропатки^[19]. Його курінь (батальйон) складався з чотирьох сотень, командирами яких були сотник Василь Дідушок, а також поручники Осип Семенюк, Володимир Орза і Осип Букшований^[22][23][19]. Був єдиним командантом-іноземцем у Леґіоні^[24]. 17 травня 1917 року підвищений до підполковника^[25][26].

Стрільці характеризували його як вимогливого, дбайливого, людяного командира, який з розумінням ставився до національних почуттів стрільців.

Польова служба Божа в Легіоні УСС, квітень 1917.

Франц Кікаль з отриманими нагородами

Франц Кікаль потрапив у полон 1 липня 1917 під час бою Леґіону з російськими військами під Конюхами на Тернопільщині^[27][28].

Нагороди

• Австро-Угорщина
  • Бронзова Ювілейна пам'ятна медаль 1898^[29] (до грудня 1899 р.^[30])
  • Ювілейний хрест^[29] (до січня 1909 р.^[31])
  • Знак військової служби для офіцерів 3-го класу^[29] з мечами^[25] (до грудня 1911 р.^[32])
  • Бронзова Медаль «За військові заслуги»^[29] з мечами^[25] (23 лютого 1915 р.^[33])
  • Хрест «За військові заслуги» 3-го классу^[34] з мечами та військовими відзнаками^[25] (4 вересня 1916 р.^[35])
  • Срібна Медаль «За військові заслуги» з мечами^[25] (3 лютого 1917 р.^[36])
  • Орден Залізної Корони 3-го класу^[25] (18 квітня 1917 р.^[37])
  • Військовий хрест Карла^[25]
• Німецька імперія та Прусське королівство:
  • Залізний хрест 2-го класу (31 травня 1915 р.^[38])