Кіріллова Юлія Сергіївна

Ю́лія Сергі́ївна Кірі́ллова (нар. 1993) — українська військовослужбовиця, юристка, викладачка, державна службовиця, заступник Міністра у справах ветеранів України (з жовтня 2024 року), співзасновниця та член правління громадської організації «Жіночий ветеранський рух», старший викладач правничого факультету Національного університету «Києво-Могилянська академія», дружина учасника АТО Даниїла Кириллова.

Юлія Кіріллова Юлія Сергіївна Кіріллова
Загальна інформація
Народження	1993  Київ
Громадянство	Україна
Національність	українка
Alma Mater	Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Ступінь	магістр права
Військова служба
Роки служби	2014—2016, 2022
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Сухопутні війська Територіальна оборона
Формування	«Київська Русь»
Війни / битви	російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня

Життєпис

Від 2011 року перебувала у швейному бізнесі, який заснувала спільно з дружиною свого брата Вікторією^[1]. Учасниця Революції гідності^[2]. У 2014 році розпочала активну волонтерську діяльність та працювала парамедиком-добровольцем. Паралельно, у 2014—2016 роках, працювала юрисконсультом у ТОВ «Фінансово-консультаційна компанія», а у листопаді 2014 — лютому 2015 року за сумісництвом як юристка — у Благодійному фонді «Волонтерська сотня „Україна—Світ“»^[3]. У вересні 2014 року стала добровольцем-парамедикинею в зоні АТО^[3].

У липні 2015 році була мобілізована до лав Збройних Сил України^[1]на посаду діловода 25-го батальйону «Київська Русь». Згодом переведена на посаду розвідника-гранатометника, а до жовтня 2016 року працювала санінструктором медичного пункту військової частини. У жовтні 2016 року звільнилася з армії та розпочала громадську діяльність^[4]. Після завершення військової служби в листопаді 2016 — листопаді 2017 року перебувала на обліку в Брусилівському районному центрі зайнятості. Остаточно повернулась з фронту до мирного життя у грудні 2016 року через проблеми зі здоров'ям^[1].

У 2018 році приєдналася до формування Жіночого ветеранського руху, де на сьогодні очолює соціальний відділ та допомагає посестрам, що повернулися з війни, адаптуватися до цивільного життя. У 2019 році отримала стипендію та вступила на магістерську програму за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування» до Національного університету «Києво-Могилянська академія». Того ж року ввійшла до ТОП-50 фіналістів проєкту «Нові Лідери» з проєктом «Соціально-психологічної реадаптації для ветеранів» і до сьогодні успішно реалізує проєкти з психологічної реабілітації для чоловіків і жінок ветеранів^[3].

В лютому 2022 року повернулась із закордону, де одразу долучилась до лав тероборони. Брала участь в патрулюванні на Київщині, евакуації поранених та цивільного населення під час боїв за Київщину^[5]. З 2022 року працює на посаді старшого викладача на правничому факультеті Національного університету «Києво-Могилянська академія»^[3].

У листопаді 2022 — січні 2023 року працювала провідним фахівцем Навчального сектору Українського ветеранського фонду, у січні — лютому 2023 року обіймала посаду завідувача Навчального сектору. У лютому 2023 — липні 2024 року була начальником Відділу навчально-аналітичної роботи Українського ветеранського фонду^[4], а у липні — жовтні 2024 року — першим заступником директора фонду^[5]. З 8 жовтня 2024 року обіймає посаду заступника Міністра у справах ветеранів України^[4].

Особисте життя

• У вересні 2013 року одружилась з майбутнім добровольцем 30-ї омбр Данилом Кириловим, який загинув на Донбасі 11 серпня 2014 року^[6].

Освіта

• 2014 — бакалавр права, ТОВ Вищий навчальний заклад «Університет сучасних знань», спеціальність «Правознавство».
• 2016 — магістр права, Приватний вищий навчальний заклад «Університет сучасних знань», спеціальність «Правознавство».
• 2021 — магістр з публічного управління та адміністрування, Національний університет «Києво-Могилянська академія», спеціальність «Публічне управління та адміністрування».

Нагороди та відзнаки

• Орден Княгині Ольги ІІІ ступеня^[7].
• Нагрудний знак «Знак пошани» Міністерства оборони України^[7].
• Медаль Міністерства оборони України «За сприяння Збройним Силам України»^[7].
• Нагрудний знак «25 батальйон „Київська Русь“».
• Лауреатка програми Open World з роботи з ветеранами^[5].

Праці

• Спіріна К., Зновяк В., Кіріллова Ю., Величко-Трифонюк Р., Губашов Д. Портрет ветерана російсько-української війни 2014—2022 рр. (липень — серпень 2022 р.). Український ветеранський фонд Міністерства у справах ветеранів України, Соціологічна група «Рейтинг», Texty.org.ua. Український ветеранський фонд. 2022.
• Кіріллова Ю., Зновяк В., Казанська А., Ткалич М. Потреби ветеранів 2023 (січень — квітень 2023 року). Український ветеранський фонд Міністерства у справах ветеранів України, Соціологічна група «Рейтинг». Київ: Український ветеранський фонд, 2023. 63 с.
• Кіріллова Ю., Зновяк В., Казанська А. Потреби та перешкоди ветеранів при працевлаштуванні (червень — липень 2023 р.): соціологічне дослідження. Український ветеранський фонд Міністерства у справах ветеранів України, Lobby X, Work.ua. Київ: Український ветеранський фонд, 2023. 86 с.
• Відсутність можливостей для працевлаштування ветеранів з інвалідністю: ризики для держави та суспільства. Підготував відділ навчально-аналітичної роботи Українського ветеранського фонду Міністерства у справах ветеранів України. Український ветеранський фонд, 2023.
• Кіріллова Ю., Зновяк В., Доля І. Портрет ветерана (вересень — жовтень 2023 року). Український ветеранський фонд Міністерства у справах ветеранів України. Київ: Український ветеранський фонд, 2023. 30 с.
• Величко-Трифонюк Р., Кіріллова Ю., Зновяк В., Доля І. Актуальні потреби та бачення можливостей для кар'єрного і професійного зростання ветеранів: онлайн-опитування серед ветеранів та діючих військовослужбовців (15–25 січня 2024 року). Український ветеранський фонд Міністерства у справах ветеранів України. Київ: Український ветеранський фонд, 2024. 19 с.
• Інноваційні підходи до працевлаштування та перекваліфікації ветеранів: світовий досвід і перспективи для України (травень 2024 року). Підготовлено навчально-аналітичним відділом Українського ветеранського фонду Міністерства у справах ветеранів. Український ветеранський фонд, 2024.

Погляди

Юлія Кіріллова у своїх публічних висловлюваннях зазначала, що рішення долучитися до захисту України було зумовлене початком відкритої збройної агресії Росії проти України та усвідомленням громадянського обов’язку захищати державу, її територіальну цілісність і суверенітет, а також власну родину. Вона наголошувала, що не мала сумнівів щодо цього вибору^[8].

Коментуючи у жовтні 2021 року запровадження в Україні назви «День захисника та захисниці України», Кіріллова висловлювала підтримку такій зміні, вважаючи її справедливою щодо участі жінок і чоловіків у бойових діях. На її думку, це свято має бути присвячене виключно військовослужбовцям як безпосереднім захисникам держави та супроводжуватися передусім подякою за їхню службу, без поширення формальних або символічних святкувань поза військовим середовищем^[8].