Кіріс Василь Васильович

Васи́ль Васи́льович Кіріс (01966-03-011 березня 1966 — 02014-12-1010 грудня 2014) — солдат, Збройні сили України, учасник російсько-української війни.

Кіріс Василь Васильович
Солдат
Загальна інформація
Народження	1 березня 1966(1966-03-01) Івча
Смерть	10 грудня 2014(2014-12-10) (48 років) Нікішине
Поховання	Літинський район
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Військова розвідка
Формування	54 ОРБ
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Дебальцеве
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Народився 1 березня 1966 року в селі Івча Літинського району Вінницької області. У 1983 році закінчив середню школу села Івча.

Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил СРСР.

Мешкав у селі Радянське (з 2016 року — Літинські Хутори) Літинського району Вінницької області. Роботи не цурався, захоплювався риболовлею, малював, випалював по дереву. Вирощував фруктовий сад, розводив голубів, захоплювався бджільництвом. Працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство «Маріо» (селище міського типу Літин Вінницької області).

З початком війни допомагав чим міг, в серпні 2014-го мобілізований. Розвідник-далекомірник, 54-й окремий розвідувальний батальйон. В жовтні був 10 днів вдома у відпустці.

10 грудня 2014-го загинув у бою з терористами поблизу населеного пункту Нікішине Донецької області під час «перемир'я», коли українським силам не було вільно відкривати вогонь у відповідь — підкрадалася російська «морська піхота». На 10 терористів було 4 українські бійці, після доповіді «вище» надійшов наказ: два бійці мали терористів відігнати, але без пострілів, росіяни їх заманили в пастку, стріляли з підствольних гранатометів, добивав снайпер.

12 грудня 2014 року похований на кладовищі села Радянське (з 2016 року — Літинські Хутори) Літинського району Вінницької області.

Вдома лишилося двоє дітей, народжених від першого шлюбу, та син, народжений від громадянського шлюбу.

А також старенька мати Кіріс Людмила Іванівна (1 червня 1944 року).

Нагороди та вшанування

• Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[1].
• У грудні 2015 року в селі Івча на будівлі середньої загальноосвітньої школи (вулиця Дружби, 1а), де навчався Василь Кіріс, йому відкрито меморіальну дошку.
• Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 10 грудня^[2][3].