Лацанич Ігор Васильович

Ігор Васильович Лацанич (нар. 11 липня 1935, смт. Великий Березний Закарпатської обл. — пом. 2003, Львів) — український диригент, музикант. Народний артист Української РСР (1979), та Республіки Татарстан.

Ігор Лацанич
Народився	11 липня 1935(1935-07-11)  Ужгород, Підкарпатська Русь, Чехословаччина
Помер	17 липня 2003(2003-07-17) (68 років)  Львів, Львівська область, Україна
Поховання	Личаківський цвинтар
Країна	СРСР  Україна
Національність	українець
Місце проживання	Казань[1] Львів Донецьк
Діяльність	диригент, музичний педагог
Alma mater	Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка
Заклад	Донецький академічний державний театр опери та балету імені Анатолія Солов'яненка, Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької, Татарський академічний державний театр опери та балету імені Муси Джаліля і Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка
У шлюбі з	Божко Людмила Федорівна
Нагороди

Життєпис

Закінчив Львівську консерваторію.

У 1970—1975 роках був головним диригентом Донецького державного академічного театру опери та балету ім. А. Б. Солов'яненка.

Диригував у таких виставах: «Ярослав Мудрий» Ю. Мейтуса, «Десять днів, що сколихнули світ» М. Кармінського, «Тангейзер» Р. Вагнера, «Джоконда» А. Понк'єллі.

У 1975—1994 роках працював у Львівському театрі опери та балету, майже двадцять років був головним диригентом.

Творчість

У його репертуарі було понад 100 опер, балетів, оперет. Завдяки йому львів'яни побачили «Джоконду» А. Понк'єллі й «Тангейзера» Р. Вагнера, «Війну і мир» С. Прокоф'єва та «Лускунчика» П. Чайковського, «Олеську баладу» Б. Янівського та «Вогненного ангела» В. Губаренка, «Украдене щастя» Ю. Мейтуса.

У 1994 р. відгукнувся на запрошення Казанського театру опери та балету, де працював головним диригентом. Останні роки життя провів у Львові.

Похований на 69 полі Личаківського цвинтаря.