Лев берберійський

Лев берберійський, лев атласький (лат. Panthera leo leo) — популяція лева, яка вимерла у дикій природі, хоча вважається що близько 100 особин перебувають у зоопарках по всьому світу. Останній лев у дикій природі був застрелений у 1922 році. Берберійський лев є найважчим підвидом лева. Нормальна вага для самців 200 — 300 кг, для самок 120 — 180 кг.

? Лев берберійський
Охоронний статус
Вимерлий на волі (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Ссавці (Mammalia) Ряд: Хижі (Carnivora) Підряд: Кішкоподібні (Feliformia) Родина: Котові (Felidae) Рід: Пантера (Panthera) Вид: Лев (Panthera leo) Підвид: Берберійський лев
Триноміальна назва
Panthera leo leo (Linnaeus, 1758)
Синоніми
Felis leo Linnaeus, 1758 Panthera leo berberisca
Посилання
Вікісховище: Panthera leo leo EOL: 1273814 ITIS: 622059 NCBI: 1446311

Зустрічався у горах і пустелях Берберійського узбережжя Північної Африки, від Марокко до Єгипту. ^[1] Популяцію у дикій природі було знищено після поширення вогнепальної зброї та винагород за відстріл левів. ^[2] Дослідження записів про полювання та спостереження показав, що невеликі групи левів, можливо, зустрічались в Алжирі до початку 1960-х років, а в Марокко — до середини 1960-х років. ^[1] На початок ХХІ сторіччя популяція у природньому середовищі знищена. ^[3]

До 2017 року берберійського лева вважали окремим підвидом лева. ^[4][5][6] Результати морфологічного та генетичного аналізу зразків левів із Північної Африки, опублікованих у 2008 році, показали, що берберійський лев суттєво не відрізняється від зразків левів, зібраних у західній та північній частині Центральної Африки. ^[7] Він входить до тієї ж філогеографічної^[en] групи, що і азійський лев, а також тісно пов'язаний з популяціями левів у Західній Африці. ^[8][9]

У середньовіччі англійці тримали берберійських левів у Лондонському Тауері. У XIX і на початку XX століть багато берберійських левів знаходилось у цирках.

Особливості

Вага самців від 180 до 250 кг, рідко трохи більша і від 100 до 170 кг у самок, берберійський лев був поряд з вимерлим капським левом (Panthera leo melanochaitus) найбільшим сучасним підвидом лева. Його найпомітнішою відмінністю була особливо густа темна грива, що заходила далеко за плечі й висіла вниз на животі.

У існуючих підвидів левів маса самців коливається від 150 до 210 кг, дуже рідко не багато більше (до 225 кг), самок від 90 до 150 кг.

Історія та поширення

Берберійський лев в історичні часи зустрічався на всій території африканського континенту, на північ від Сахари. Давні римляни часто використовували його на аренах у розважальних боях проти туранського тигра, який наразі також є вимерлим. З джерел випливає, що берберійський лев приблизно на початку XVIII століття майже зник у Північній Африці і залишався лише в маленькому ареалі на північному заході. Поширення вогнепальної зброї і цілеспрямована політика винищування були причинами того, що популяція сильно скоротилася і в цьому регіоні. Останній берберійський лев, що жив на волі, був застрелений у марокканській частині Атлаських гір у 1922 році. Схожа доля спіткала і інших великих хижаків Північної Африки. Берберійський леопард став украй рідкісним, а атласький ведмідь повністю вимер.

Генетичне дослідження

Хоча берберійський лев був морфологічно відмінним, його генетична унікальність залишалася під сумнівом. ^[10] У комплексному дослідженні еволюції левів в 2008 році було досліджено 357 зразків левів з Африки та Індії. Результати показали, що чотири леви в неволі з Марокко не виявляли жодної унікальної генетичної характеристики, але мали спільні мітохондріальні гаплотипи^[en] зі зразками левів із Західної та Центральної Африки. Усі вони були частиною великої групи мтДНК, яка також включала зразки азійських левів. Результати підтвердили гіпотезу про те, що ця група розвинулась у Східній Африці і близько 118 000 років тому зазнала розселення на північ і захід під час першої хвилі експансії левів. Вона мала дві точки біфуркації: в Африці, а пізніше в Західній Азії. Леви в Африці, ймовірно, становлять єдину популяцію, яка схрещувалась між собою під час кількох хвиль міграції з пізнього плейстоцену. ^[7]

Спосіб життя

Берберійський лев мешкав окрім північноафриканських напівпустель і степів також у лісах і Атлаських горах. До його жертв відносилися головним чином олені, кабани і місцевий підвид звичайних бубалів.

Берберійські леви в неволі

Лев в зоопарку, який можливо походить від берберійських левів

Спочатку науковці вважали, що берберійські леви вимерли і в неволі. Однак марокканські правителі отримували від берберів левів у подарунок, коли ці тварини вже ставали досить рідкісними. Особини, яких марокканський король Хасан II в 1970 році передав рабатському зоопарку, були ймовірно прямими нащадками тих левів. Морфологія переданих особин відповідала історичному опису берберійських левів. У 1998 році жило ще 52 лева, що походять від левів султана, однак і вони мають домішки інших видів. 11 особин, які також можуть бути нащадками берберійських левів, живуть у зоопарку Аддис-Абеби. Їхні предки були власністю імператора Хайле Селассіє I.

Раніше фенотип берберійських левів був аргументом на користь обґрунтованості їхнього статусу як підвиду. Згідно з новішими дослідженнями зовнішність цих звірів може бути наслідком і зовнішніх умов. Густа грива можливо є лише адаптацією до холодного довкілля. У левів незалежно від підвиду з'являється густіша грива, якщо вони живуть у доволі холодному кліматі, наприклад в європейських зоопарках. Генетичні дослідження в 2006 році, тим не менш, підкріпили статус берберійських левів як окремого підвиду. Це, однак, залежить від все ще не до кінця зрозумілого походження левів Хасана II.

У різних зоопарках і цирках є екземпляри, які ймовірно походять від берберійських левів, але з великою ймовірністю нечистокровні. Існують також особини, які в результаті схрещування мають зовнішні ознаки берберійських левів, проте в них лише частково наявний генетичний матеріал цього підвиду.

Наприкінці XIX століття в Лондонському зоопарку жив чистокровний берберійський лев на ім'я Султан.