Бербери

Бербери, або Амазиги^[21] (бербер. ⵉⵎⴰⵣⵉⵖⵏ, Imaziɣen) — корінна етнічна група Північної Африки. Бербери проживають на території, що простягається від Атлантичного океану до Оази Сива, що в Єгипті, від Середземного моря до річки Нігер. Вони розмовляють берберськими мовами, що є гілкою сім'ї афразійських мов. В VII столітті відбулося арабське завоювання Північної Африки, тому в більшості берберів, що проживали в Магрибі, змінилася рідна мова, утворилися діалекти. Після колонізації Північної Африки Францією французьке управління успішно інтегрувало французьку мову в Алжирі, роблячи її офіційною національною мовою та вимагаючи, щоб усе навчання проводилося французькою.^[22] Іноземні мови, зокрема французька та іспанська, успадковані від європейських колоністів, використовуються більшістю освічених берберів (елітою) в Алжирі та Марокко у формальному контексті, такому як вища освіта або бізнес.

Бербери
Бербер-кочівник у Марокко
Самоназва	Амазиги ([ⵉⵎⴰⵣⵉⵖⵏ] Помилка: {{Lang}}: недійсний параметр: |3= (допомога))
Кількість	від 25 000 000 до 50 000 000  осіб
Ареал	від 13[1] до 20[2][3] млн. чол., або 27 078 593 чол.[4] від 9[1] до ≈13[5] млн. чол., або 32 320 000 чол.[6] більш ніж 2 млн чол.[7] 1,620,000[8] 850,000[9] 3,850,000[10] 114,000[11] 110,000[12] або >6,589,652[13] 50,000[14] 34,000[15] або 1,826,580[16] 25,885[17] 3,500[18]
Входить до	Afroasiatic peoplesd
Мова	Берберські мови (Тамазит); записується тифіназьким алфавітом
Релігія	Більшість — Іслам (Сунізм, Шиїзм та Ібадити) Меншість — Апатеїзм, Християнство[19][20]

Сьогодні більшість берберів проживає в північноафриканських країнах: здебільшого в Алжирі та Марокко;^[23] деякі невеликі поселення є також у Нігері, Малі, Лівії, Мавританії, Тунісі, Буркіна-Фасо та Єгипті; також є великі діаспори у Франції, Канаді, Бельгії, Нідерландах, Німеччині та інших країнах Європи.^[24][25]

Берберська самобутність зазвичай ширша, ніж мова та етнос, і охоплює всю історію та географію Північної Африки. Бербери не є цілісним етносом, і це поняття охоплює цілий спектр фенотипів, спільнот і походжень. Силою, що їх об'єднує, є їхня мова, колективна самоідентифікація і самоасоціація з берберським спадком та історією.

У Північній Африці проживає від 25 до 30 мільйонів людей, що розмовляють берберськими мовами.^[23] Число етнічних берберів (включаючи тих, що не розмовляють берберськими мовами) є набагато більшим, бо велика їх частина протягом багатьох десятиліть і століть навчилася інших мов (асимілювалася), і вже не розмовляє жодною з берберських. Більшість мешканців Північної Африки вважаються корінними берберами, хоча внаслідок арабізації більшість етнічних берберів ідентифікують себе як арабізовані бербери.^[26][27]

Бербери називають себе імазигами (a-Mazigh), що можливо означає «вільні люди», або «благородні люди».^[24] Назву, яку вони мають зараз, скоріше за все, дали їм римляни, що з латинської означає «незрозуміло говорити», оскільки на той час бербери не розмовляли ні латиною, ні грецькою мовою. Можна провести паралелі з тим, як римляни називали усіх диких народів: «варвари» (латиною «барбари»). Деякі з найвідоміших берберів були нумідійськими царями: Масинісса, Югурта; берберо-римськими авторами: Апулей, Августин Аврелій; та берберо-римськими генералами: Лусій Квієт, що брав участь у Другій юдейській війні (115—117 рр). Дакія аль-Кахіна була берберською релігійною та військовою лідеркою, що керувала жорстоким повстанням проти мусульмансько-арабської експансії Північної Африки. Кусаїла — чоловік, що проживав у XVII столітті — був вождем арабських племен берберів і королем Санхаджійської держави.

Список найвідоміших берберів в історії включає Юсуфа ібн Ташфіна — короля Альморавідської імперії; Таріка ібн Зіяда — генерала, що підкорив Іспанію; Аббаса ібн Фірнаса — плодовитого винахідника та піонера в авіації; Ібн Баттуту — середньовічного мандрівника, що подорожував на найдовшу дистанцію, про яку тільки чули в його час.

Назва

Докладніше: Бербер (етимологія) та Мурабтин

Назва «Бербер» походить від латинської мови (лат. barbarus (варвар)) та від грецька мова (грец. bàrbaros, βάρβαρος)^[28]. Історія каже, що вперше термін «барбар» був використаний римським консулом в Африці, аби описати Нумідію.^[29] Використання терміна «берберський» поширилося, з приходом вандалів в Африку, під час їхніх великих завоювань. Мусульманські історики деякий час після цього також згадували такий термін. Використання терміна «Berbers» в англомовній літературі розпочалося в XIX столітті, чим замінило більш давніший «Barbary» (Барбарія). Бербери були маврами («Mauri»), на яких посилались в Мосарабська хроніка 754 р. під час Арабського завоювання Піренейського півстрова, перед тим, як їх стали називати терміном Moors (в англійській мові) та Moros (в іспанській) в хартіях й хроніках експансії християнами іберійських королівств. Цим же терміном користувалися, щоби посилатися на Аль-Андалус (мусульманську державу на Піренейському півострові), на Північну Африку і її мешканців, та й на мусульман загалом.

Історик Абрагам Ісаак Ларедо^[30] припускає, що назва Амазиги пішла від імені Мезеґ, що є перекладом ім'я біблійного предка Дедана, сина Шеби в Тарґумі. Згідно з Левом Африканським, назва «Амазиг» означає «вільна людина», однак справжнє походження є спірним, і етимологи не можуть дійти єдиної згоди щодо цього.

Єгиптяни, греки, римляни та візантійці згадували багато інших племен зі схожими назвами, що проживати в Північній Африці — місці, де й жили та живуть бербери. Назви цих племен відрізняються від класичних ресурсів, але, схоже, всі вони пов'язуються з тим, що сьогодні ми маємо на увазі під назвою Амазиги.

Передісторія

Докладніше: Доісторична Північна Африка

Малюнок в горах Ахаггар

Магриб і західна частина Північної Африки в цілому, як припускають, була заселена берберами від, якнайдавніше 10,000 року до н. е.^[31] Вік північноафриканських печерних малюнків, що були знайдені в регіоні Тассілін-Адджер, оцінюється в 12 тисяч років. Інші були знайдені в Тадрарт-Акакус в Лівійській пустелі. Неолітичне суспільство відмічено початком процесу одомашнення диких тварин та натуральним господарством, що розвивалося в Сахарі та Середземноморському регіоні північної Африки (Магриб) у 6000–2000 роках до н. е. Цей спосіб життя, зображений у печерних малюнках гір Тассілін-Адджер у південно-східному Алжирі, домінував у Магрибі аж до початку класичного періоду. Перші приклади письма Тифінаг також були знайдені в регіоні Оран.^[32] Протягом доримської епохи існувало кілька незалежних берберських держав, таких як Массиліі.^{[33][34][35][36][37]}

Племена

• Мекнаси

Сучасна демографія

Діаспора

Мови

Поширення

Хоча більшість мешканців Магрибу є нащадками Берберів, лише деякі «розкидані» етнічні групи успішно зберегли берберські мови. Ця таблиця наводить перелік цих груп.

Ібрагім Аґ Альгабіб, народжений батьками-туарегами з північного Малі

Зінедін Зідан, народжений берберськими батьками з Алжиру

Основні групи берберів

Група	Країна	Примітки
Блідські бербери		в центральному Алжирі
Шауя		в основному проживають у східному Алжирі
Шенінійські та Двіратські бербери
Шенуйські бербери		ори Варшаніс[en] та Шенуя (західний Алжир)
Шильха		гори Атлас
Джербійські бербери		розмовляють мовою Джерба
Кабіли		проживають в Кабілії
Матматійські бербери		східний Туніс
Мозабіти		долина Мзаб (південний Алжир)
Нафусі		західна Лівія
Ріфи		північне Марокко з меншістю в Алжирі
Санхаджі		південно-західна Мавританія, Атлас, східне Марокко та північний Сенегал
	Оаза Сива
Тлемсенські бербери		західний Алжир
Туареги		Сахара (південний Алжир та північ Сахелю)
Заяни		Середній Атлас Марокко
Зенати		центрально-західний Алжир
Зувараси		північно-західна Лівія

Релігія та віра

Згадки в ісламській історії

Згадки в християнській історії

Дохристиянська ера

Докладніше: Берберська міфологія

Традиційні берберські релігії — древній та традиційних набір вірувань та божеств, що притримувались берберськими автохтонами. Багато вірувань розвивалися локально, в той же час, як інші мали широкий контакт з африканськими традиційними релігіями (такими, як релігія Стародавнього Єгипту), або наслідували релігію Карфагену, юдаїзм, іберійську міфологію та елліністичні релігії. Більшість впливу прийшло з Ісламу та арабської міфології під час середніх віків. Деякі давні берберські вірування існують і сьогодні, точно в межах берберської культури та традицій.

Архітектура

Докладніше: Мавританська архітектура

Гадамес

• 
  Гадамес
• 
  Дугга
• 
  Касба Удая в Рабаті
• 
  Захищена цитадель Шелли; ядро Сале
• 
  Баб Аґнау, Марракеш
• 
  Альморавідська софістична архітектура
• 
  Кутубія, Марракеш
• 
  Медерса Буаніанія, Мекнес
• 
  Айт-Бен-Хадду
• 
  Інтер'єр, Алжир
• 
  Кутубійська мечеть в Марракеші
• 
  Велика мечеть в Алжирі
• 
  Традиційна гардайська архітектура, Алжир
• 
  Марокська мечеть
• 
  Баб-Мансур, Марокко
• 
  Торре дель Оро, Севілья; Берберська династія Альмохадів
• 
  Аґдальська стіна та сади, Мекнес
• 
  Беджая, Алжир
• 
  Велика мечеть Сале
• 
  Ксар Улед Солтане, Туніс
• 
  Гофта
• 
  Тлемсен, Алжир
• 
  Уріка, Берберське село, Марокко
• 
  Адрарські будинки, Алжир
• 
  Оаза Сива, Єгипет
• 
  Берберське село, Атлаські гори
• 
  Традиційний берберський будинок
• 
  Печерні будинки, Матмата, Туніс
• 
  Мечеть в Марокко
• 
  Вхід до Мансуразької мечеті
• 
  Торре де ла Плата, Севілья, Альмохади
• 
  Ґібралтарський замок
• 
  Мансуразька мечеть, Тлемсен
• 
  Хаммадидська Калаа, Алжир
• 
  Велика Мечеть Алжиру, Альмохади - зображення 1899
• 
  Зіанідський інтер'єр
• 
  Село Аїт Тіргіт, Марокко
• 
  Мінарет Хассана, Марокко
• 
  Агадір (місто), Медина
• 
  Будинки в Алжирі
• 
  Модель гробниці Тін-Хінан, Сахара
• 
  Гробниця Массиніса
• 
  Гробниця Медрасен, біля Ламбезиз^[38]
• 
  Гробниці Джедарів в Тіареті
• 
  Маринідські гробниці, Фес
• 
  Альморавідський замок у Сеговії
• 
  Альказаба Малаґа
• 
  Джиральда, Севілья

Культура

Кухня

Берберська кухня у всіх країнах Магрибу сприйняла місцеві кулінарні особливості, через що бербери різних місць їдять різні страви. Основу раціону складають хліб, кускус, таджини та рагу.

• 
  Таджин з яловичиною та сухофруктами
• 
  Алжирський кускус
• 
  Кесра (коржик)

Музика

Фестивалі

Див. також

• Альморавіди
• Альмохади