Литовсько-польський договір (1352)

Литовсько-польський договір — угода між Литвою і Польщею про 2-річне перемир'я у війні та розподіл земель Русі. Точна дата і місце укладання невідомі. Гіпотетично датується червнем — вереснем 1352 року^[1]. Написана староруською книжною мовою. З литовського боку договір підписали Явнут, Кейстут і Любарт Гедиміновичі, а також Юрій Наримунтович і Юрій Коріятович; з польського боку — польський король Казимир III, мазовецькі князі Земовит III і Казимир Тройденовичі^[2]. Згідно з угодою Волинь залишалася за Литвою, а Галичина — Польщею. Обидві сторони припиняли воєнні дії^[3], проте перемир'я не було дотримане.

Литовсько-польський договір
Тип	міжнародний договір
Підписано	1352 (?)[1]
Місце	невідомо
Умови	розподіл земель Русі
Сторони	Литва, Польща
Мова	руська

Датування і місце написання

В угоді не вказано ні дати, ні місця написання. В історіографії нема єдиної думки щодо датування пам'ятки^[1]. Серед гіпотетичних дат наводяться такі:

• після 1340 року («Акти Західної Росії»^[4]);
• середина XIV ст. (Лебедев С.^[5]);
• між 1340 і 1345 роками: (Стадницький К.^[6]);
• 1342 рік (Стрончинський К.^[7]);
• 1347 рік: (Антонович В.^[8])
• 1349 рік (ранній Зубрицький Д.^[9], Смирнов О.^[10], Карський Ю.^[11], Срезневський І. ^[12]);
• 1350 рік (Дурново М.^[13], Головацький Я.^[14] Соболевський О. і Пташицький С. ^[15], пізній Зубрицький Д.^[16]);
• 1352 рік, черевень—вересень, між днем Івана Купала і Покровою: (Прохаска, Філевич, Леонотович Ф.^[17], Грушевський М.^[18], Розов В.^[19], Пещак, М.^[1], Войтович Л.^[20]).
• 1354 рік: (Андріяшев)

На думку Розова договір був написаний на Волині^[21].

Умови

1. Литва і Польща припиняють воєнні дії й встановлюють перемир'я на 2 роки. Литовські князі обіцяють дотримуватися миру від імені свого великого князя литовського Ольгерда, а також Коріята, Патрикія й їхніх синів^[2];
2. Литва утримує за собою усю Волинь (Володимирську, Луцьку, Белзьку, Холмську, Берестейську землі)^[2];
3. Польща утримує за собою Галичину (Львівську землю)^[2];
4. Литва і Польща не будуть будувати на Руській землі (теренах колишньої Галицько-Волинської держави) нових міст і фортець^[2];
5. Кременець надається Юрію Наримунтовичу від литовських князів і польського короля; місто відбудовувати забороняється^[18].
6. Польща не допомагатиме Угорщині в походах на Волинь; Литва не допомагатиме Золотій Орді або її темникам у походах на Галичину^[2][18].
7. Питання спадщини і майна волинського князя Любарта мусило розглядатися за посередництва Угорщини^[2].
8. Правителі обох країн компенсуватимуть один одному за протиправні дії свої підданих^[2];

Текст

Оригінал[1]		Переклад
Вѣдаи то каждыи чл̃вкъ кто на тыи листъ посмотрить. ω̇же ӕ кнѧзь єоунутии´ и кистютии. и любартъ юрьии наримонътовичь. юрьии корьӕтовичь. чинимы миръ твердыи. ис королемь казимиромь польскъмь. и̇ сомовитомь и съ єго братомь казимиромь мазовьскымь. и съ єго землѧми. краковьскою и судомирьскою. сирѧзьскою. куӕвьскою. лучичьскою´ добрыньскою´ плотьскою´ мазовьскою. люблиньскою´ сетѣховьскою. и со львовьскою´ а за велкого кнѧзѧ ω̇лькѣрта и за корьӕта´ и за патрикиӕ´ и за ихъ сыны´ мы ислюбүємъ. тотъ миръ держати вѣлми твердо. бєзо. всѧкоѣ 2хитрости´ не заимати намъ королевы землѣ´ ни єго людии што єго слухають´ королеви держати лвовьскую землю исполна´ и намъ держати володимѣрьскую. луцкую´ белзьскую´ холмьскую. берестиискую´ и̇сполна жь´ а миръ ω(т) покрова бц̃ѣ до и̇ванѧ дн̃е до купалъ´ а ω(т) иванѧ дн̃е за. в̃. лѣ(т)´ а городовъ оу рускои земли новыхъ не ставити´ ни сожьженого не рубити´ доколѧ миръ стоить за. в̃. лѣ(т). а кремѧнець держати юрью наримонътовичю. ω(т) кнѧзии̇ литовьскыхъ. и̇ ω(т) королѧ за в̃. лѣ(т). а города не рубити´ а коли миръ станеть´ юрью кнѧзю города лишитисѧ´ аже поидеть оугорьскыи король на литву´ польскому королеви помагати´ аже пои̇деть на русь што литвы слушаєть. королеви не помагати´ а пои̇деть ли царь на лѧхи. а любо кнѧзи темнии̇´ кнѧзємъ литовьскымъ помагати. аже поидуть на русь што королѧ слушаєть. литовьскимъ кнѧземъ не помагати´ а про любартово ӕтъство 45. хочемъ єго постави(ти) на судѣ передъ паны оугорьскими´ по ишествьи̇ 46 ст̃го дх̃а за. в̃. не(д)ли´ литовьскимъ кнѧземъ стати оу холмѣ. а королеви оу сточьцѣ 47. кде смолвѧть тутъ будеть судъ´ тѧгатисѧ 48 ӣс королемъ´ 49 будеть 60 ли ӕлъ его король по кривдѣ´ любартъ будеть правъ. ӣ ӕ кнѧзь кистютий буду правъ передъ въгорьскимь 51 королемь´ будеть 52 ли король правъ, намъ своего 53 брата любарта дати оугорьскому королеви оу ӕтъство´ а коли будеть по миру´ кто не оусхочеть далѣи̇ миру держати´ тотъ ω(т)повѣсть´ 55 а по ω(т)повѣдѣньи̇ стоӕти 56 миру за мѣсѧць´ аже поидуть тарове 58 на львовьскую землю´ тогда руси 59 на львовьцѣ не помагати´ аже поидуть тарове 58 на лѧхы´ 60 тогда руси 59 неволѧ 61 поити и̇с 62 татары. а оу томь 63 перемирьи 64 кто кому криво оучинить´ надобѣ сѧ оупоминати старѣишему´ и оучинити тому и(съ) праву 65, оучинит(ь) 66 которыи добрыи чл̃вкъ 67 кривду, любо воєвода. а любо панъ. оучинити исправу ис 62 нимъ 68. аже самъ не можеть заплатити /31/ тотъ ӣстиньныи. што же оуложать єго оу вину´ хочеть ли самъ король заплатити за нь 70. а єго дѣдичьство 71 собѣ оузѧти 72 не оусхочеть ли король самъ заплатити´ дасть тому то дичьство 73 кто єго потѧжеть. а за и̇збѣга´ можемъ 74 єго добыти 75 и̇ выдати аже єго не можемъ 74 добыти 75. можемъ 74 єго иска 76 съ ω̇бою сторону´ аже побѣгнеть русинъ 77 а любо 41 руска´ ӣли во львовъ. или холопъ чии 78. и̇ли роба´ выдати 79 єго. а што тоӣ 80 грамотѣ писано´ тую жь правьду 81 литовьскымъ 82 кнѧземъ держати´ а на то єсмы 83 дали своѣ 84 печати´.		Відай то кожний чоловік, хто на той лист погляне. Отже я, князь Євнут, і Кейстут, і Любарт, Юрій Наримунтович, Юрій Коріятович, чинимо мир твердий із королем Казимиром Польським, і Земовитом, і з його братом Казимиром Мазовецьким, і з його землями: Краківською, Сандомирською, Серадзькою, Куявською, Ленчицькою, Добжинською, Плоцькою, Мазовецькою, Люблінською, Сетихівською і з Львівською. А за великого князя Ольгерда, і за Коріята, і за Патрикія, і за їхніх синів ми шлюбуємо того миру дотримуватися вельми твердо, без всякої хитрості; не займати нам земель короля, ні його людей, що його слухають. Королеві слід держати сповна Львівську землю, і нам держати сповна Володимирську, Луцьку, Белзьку, Холмську, Берестейську. А мир від Покрова Богородиці [1 жовтня] до Іванового дня, до Купала [24 червня] , а від Іванового дня — на 2 роки. А міст в Руській землі а ні нових не ставити, ані спалених не відбудовувати, допоки буде мир на 2 роки. А Кременець держати Юрію Наримунтовичу, від князів литовських, і від короля на 2 роки, але міста не відбудовувати. А коли мир настане, то князь Юрій полишить місто. Якщо угорський король піде на Литву, то польський король допоможе; якщо ж піде на Русь, що Литви слухає, то [польський] король не допомагатиме. А коли [татарський] цар або якісь князі-темники підуть на ляхів, то князі литовські допоможуть; якщо ж підуть на Русь, що короля слухає, то литовські князі не допомагатимуть.

Опис

• Оригінал грамоти зберігався у Головному архіві Царства Польського у Варшаві (№ 675)^[21]. Текст написаний на прямокутному пергаменті, висотою 22,5 см, і шириною 25,4 см згори і 24 см знизу^[21]. Висла печатка втрачена; зберігся лише пергаментний мотузок, на якому вона була підвішена^[21]. Хризма відсутня^[21]. Мова — староукраїнська (руська). Почерк — півустав^[21].
• Копія зберігається в Санкт-Петербурзькому відділенні Архіву Російської Академії Наук (ф. 216, оп. 1, № 39, арк. 50, оригінал — у A. G., №651.)
• Вперше опублікована латинською транскрипцію Стрончинським О. у 1839 році, у «Взорах», як Confirmatio pacis Olgerdianae...^[7]. Згодом надрукована кирилицею в 1846 році, в 1-му томі «Актів Західної Росії» як «Договірна грамота литовських князів Явнута, Кейстута і Любарта Гедиміновичів, Юрія Наримунтовича і Юрія Коріятовича з польським королем Казимиром і з мазовецькими князями Земовитом і братом його Казимиром, синами Тройдена».