Лука Модрич

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Модрич.

Лу́ка Мо́дрич (хорв. Luka Modrić, нар. 9 вересня 1985, Задар, Хорватія) — хорватський футболіст, капітан збірної Хорватії, півзахисник італійського клубу «Мілан». Шестиразовий переможець Ліги чемпіонів УЄФА. Капітан збірної Хорватії, фіналіст ЧС-2018 та найкращий гравець цього турніру. Володар Золотого м'яча 2018^[6].

Лука Модрич
Лука Модрич
Особисті дані
Народження	9 вересня 1985(1985-09-09)[1][2][3] (39 років)
	Задар, Соціалістична Республіка Хорватія, СФРЮ[4]
Зріст	172 см
Вага	66,2 кг
Громадянство	Хорватія[5]
Позиція	півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб	«Мілан»
Номер	14
Юнацькі клуби
1996–2000 2000–2003	«Задар» «Динамо» (Загреб)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 2003–2008 «Динамо» (Загреб) 94 (26) 2003–2004 →  «Зриньські» 22 (8) 2004–2005 →  «Інтер» (Запрешич) 18 (4) 2008–2012 «Тоттенгем Готспур» 127 (13) 2012–2025 «Реал Мадрид» 394 (30) 2025– «Мілан» 0 (0)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г) 2001 Хорватія (U-15) 2 (0) 2001 Хорватія (U-17) 2 (0) 2003 Хорватія (U-18) 7 (0) 2003–2004 Хорватія (U-19) 11 (1) 2004–2005 Хорватія (U-21) 15 (2) 2006– Хорватія 178 (26)
Звання, нагороди
Нагороди	Гравець року ФІФА (2018) Приз найкращому футболісту року в Європі (2018) World Cup Golden Ball[d] (2018)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію оновлено 15 липня 2025.
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну оновлено 26 червня 2024.

Клубна кар'єра

Народився 9 вересня 1985 року в місті Задар. Під час війни Хорватії за незалежність сім'я Луки змушена була переїхати в Затон. Після того, як його батько повернувся з армії, Лука почав грати у футбол у місцевій Академії спорту.

«Динамо»

Вихованець юнацьких команд футбольних клубів «Задар» та «Динамо» (Загреб).

2002 року почав залучатися до основної команди клубу «Динамо» (Загреб), втім жодної офіційної гри у її складі не провів. Натомість, протягом 2003—2005 років грав на умовах оренди — спочатку у складі боснійського клубу «Зриньські», а згодом у хорватському «Інтері» (Запрешич).

Своєю грою за останню команду знову привернув увагу представників тренерського штабу головної команди «Динамо» (Загреб), до складу якого повернувся 2005 року. Цього разу відіграв за «динамівців» наступні три сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі загребського «Динамо», був основним гравцем команди, відзначався досить високою результативністю.

«Тоттенгем»

У квітні 2008 року стало відомо про перехід хорвата до англійського «Тоттенгем Хотспур», який сплатив за його трансфер 16,5 мільйона фунтів, повторивши таким чином клубний рекорд трансферної вартості, встановлений роком раніше при підписанні Даррена Бента. Модрич відіграв за лондонський клуб чотири з шести прописаних у контракті сезонів, ставши за цей час ключовою фігурою у центрі поля «шпор» і провівши понад 150 матчів у всіх змаганнях.

«Реал»

У 2012 році президент іспанського «Реал Мадрид» Флорентіно Перес зацікавився Лукою, і клуб підписав з ним п'ятирічний контракт, трансферна сума за незалежними оцінками становила близько 30 мільйонів фунтів. Дебютував за «королівський клуб» через два дні після підписання контракту, 29 серпня 2012 року, вийшовши на заміну у другій грі за Суперкубок Іспанії. Цей трофей став для нього першим у формі «Реала».

18 жовтня 2016 року подовжив свій контракт з «Реалом» до 2020 року.

Став основним диспетчером атак команди Жозе Моурінью. Залишався ключовим гравцем середини поля в тактичних побудовах наступних очільників тренерського штабу «Реала» — Карло Анчелотті, Рафаеля Бенітеса і Зінедіна Зідана. Під керівництвом останнього протягом 2016—2018 років тричі поспіль вигравав Лігу чемпіонів УЄФА. Незмінно обирався до символічної збірної Ліги чемпіонів за результатами цих тріумфальних для його клубу розіграшів. Також тричі ставав переможцем Клубного чемпіонату світу, у розіграші цього змагання 2017 року був визнаний його найкращим гравцем.

Віцекапітан команди у сезоні 2022—2023^[7].

Виступи за збірні

2001 року дебютував у складі юнацької збірної Хорватії, взяв участь у 22 іграх на юнацькому рівні, відзначившись 1 забитим голом.

Протягом 2004—2005 років залучався до складу молодіжної збірної Хорватії. На молодіжному рівні зіграв у 15 офіційних матчах, забив 2 голи.

2006 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Хорватії. Того ж року був учасником чемпіонату світу в Німеччині, де двічі виходив на заміну в матчах групового етапу.

На чемпіонаті Європи 2008 року взяв участь у трьох з чотирьох ігор своєї команди. Був автором єдиного переможного гола у матчі групового етапу проти господарів змагання, Австрії, чим допоміг хорватам вийти до стадії плей-оф.

На чемпіонаті Європи 2012 року і чемпіонаті світу 2014 року вже був ключовим гравцем хорватської збірної, відігравши за неї в усіх матчах, проте в обох випадках подолати груповий етап не вдалося.

Провів два матчі групового етапу на Євро-2016, причому в першому з них, проти Туреччини, саме його гол виявився єдиним у грі й допоміг хорватам, як і 8-ма роками раніше, вийти з групи. Повністю провів на полі й гру 1/8 фіналу, де «картаті» мінімально (0:1) програли майбутнім переможцям першості, португальцям. Після континентальної першості про завершення виступів за збірну оголосив її багаторічний лідер і капітан Даріо Срна, після чого саме Модрич отримав капітанську пов'язку у національній команді.

Гра відбору на чемпіонат світу 2018 проти України, що завершилася перемогою хорватів з рахунком 2:0, стала для Модрича ювілейною, сотою, у формі збірної.

У фінальній частині чемпіонату світу 2018 капітан хорватської команди учергове продемонстрував свої бомбардирські якості, забивши по голу у двох стартових матчах групового етапу — проти Нігерії (2:0) і Аргентини (3:0) — чим допоміг своїй команді завчасно оформити вихід до стадії плей-оф. У 1/8 фіналу при нічиї 1:1 після овертайму по пенальті перемогли данійців (3:2). У чвертьфіналі пройшли росіян (1:1, по пенальті 4:3). У півфіналі в овертаймі здолали Англію (2:1). Фінал для збірної Хорватії все ж не вийшов переможним. Вони поступилися Франції з рахунком 4:2.

Статистика виступів

Статистика клубних виступів

Станом на 1 червня 2024 року

Сезон	Команда	Чемпіонат			Національний кубок			Континентальні кубки			Інші змагання			Усього
		Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
2002–03	«Динамо» (Загреб)	1. ХФЛ	0	0	КХ	0	0	-	-	-	-	-	-	0	0
2003–04	«Зриньські»	ПЛ	25	8	КБГ	0	0	-	-	-	-	-	-	25	8
2004-січ. 2005	«Інтер» (Запрешич)	1. ХФЛ	18	4	КХ	0	0	-	-	-	-	-	-	18	4
січ.-черв. 2005	«Динамо» (Загреб)	1. ХФЛ	7	0	КХ	1	0	-	-	-	-	-	-	8	0
2005–06		1. ХФЛ	32	8	КХ	1	0	-	-	-	-	-	-	33	8
2006–07		1. ХФЛ	30	6	КХ	7	1	ЛЧ+КУЄФА	4+2	0	СХ	1	1	44	8
2007–08		1. ХФЛ	25	13	КХ	8	1	ЛЧ+КУЄФА	6+6	2+1	-	-	-	45	17
Усього за «Динамо» (Загреб)			94	26		17	2		18	3		1	1	130	33
2008–09	«Тоттенгем Готспур»	ПЛ	34	3	КА+КЛ	2+4	1+0	КУЄФА	4	1	-	-	-	44	5
2009–10		ПЛ	25	3	КА+КЛ	7+0	0	-	-	-	-	-	-	32	3
2010–11		ПЛ	32	3	КА+КЛ	2+0	0	ЛЧ	9	1	-	-	-	43	4
2011–12		ПЛ	36	4	КА+КЛ	3+0	0	ЛЄ	2	1	-	-	-	41	5
Усього за «Тоттенгем Готспур»			127	13		18	1		15	3		-	-	160	17
2012–13	«Реал Мадрид»	ПД	33	3	КІ	8	0	ЛЧ	11	1	СІ	1	0	53	4
2013–14		ПД	34	1	КІ	6	0	ЛЧ	11	1	-	-	-	51	2
2014–15		ПД	16	1	КІ	0	0	ЛЧ	6	0	СУ+СІ+КЧС	1+2+0	0	25	1
2015–16		ПД	32	2	КІ	0	0	ЛЧ	12	1	-	-	-	44	3
2016–17		ПД	25	1	КІ	2	0	ЛЧ	11	0	СУ+КЧС	1+2	0	41	1
2017–18		ПД	26	1	КІ	2	0	ЛЧ	11	1	СУ+СІ+КЧС	1+1+2	0	43	2
2018–19		ПД	34	3	КІ	3	0	ЛЧ	6	0	СУ+КЧС	1+2	0+1	46	4
2019–20		ПД	31	3	КІ	1	0	ЛЧ	6	1	СІ	2	1	40	5
2020–21		ПД	35	5	КІ	0	0	ЛЧ	12	1	СІ	1	0	48	6
2021–22		ПД	28	2	КІ	2	0	ЛЧ	13	0	СІ	2	1	45	3
2022–23		ПД	33	4	КІ	4	0	ЛЧ	10	2	СІ+СУ+КЧС	2+1+2	0	52	6
2023–24		ПД	32	2	КІ	1	0	ЛЧ	11	0	СІ	2	0	46	2
Усього за «Реал Мадрид»			359	28		29	0		120	8		26	3	534	39
Усього за кар'єру			623	80		64	3		152	14		27	4	866	101

Статистика виступів за збірну

Станом на 8 червня 2024 року

Досягнення

Командні

«Динамо» (Загреб)

Чемпіон Хорватії (3): 2005–06; 2006–07; 2007–08

Володар Кубка Хорватії (2): 2006–07; 2007–08

Володар Суперкубка Хорватії (1): 2006

«Реал Мадрид»

Чемпіон Іспанії (4): 2016–17, 2019–20, 2021–22, 2023–24

Володар Суперкубка Іспанії (5): 2012, 2017, 2019, 2021, 2023

Володар кубка Іспанії (2): 2013–14, 2022–23

Переможець Ліги Чемпіонів УЄФА (6): 2013–14, 2015–16, 2016–17, 2017–18, 2021–22, 2023-24

Володар Суперкубка УЄФА (4): 2014, 2016, 2017, 2022

Переможець Клубного чемпіонату світу (5): 2014, 2016, 2017, 2018, 2022

Міжконтинентальний кубок ФІФА (1): 2024

Хорватія

Віцечемпіон світу: 2018

Бронзовий призер чемпіонату світу: 2022

Особисті

• Володар «Золотого м'яча» (1): 2018
• Найкращий гравець року за версією ФІФА (1): 2018
• Золотий м'яч Клубного чемпіонату світу (1): 2017
• Срібний м'яч Клубного чемпіонату світу (1): 2016
• Збірна Світу ФІФА (5): 2015, 2016, 2017, 2018, 2019
• Приз найкращому футболісту року в Європі за версією УЄФА (1): 2018
• Золотий м'яч Чемпіонату світу (1): 2018
• Найкращий півзахисник сезону за версією УЄФА (2): 2016-17, 2017-18
• Найкращий гравець року Першої хорватської футбольної ліги: 2007