Людвік Вельтце

,Місце народження ,Дата смерті ,Дата народження

Людвік Еразм Вельтце
пол. Ludwik Erazm Veltzé
Народження	1871[1]  Львів, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Смерть	не раніше 1939
Країна	Польща
Навчання	Державна промислова школа у Львові
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Львів
Архітектурний стиль	модерн, модернізовані форми ренесансу, бароко

Людвік Еразм Вельтце (пол. Ludwik Erazm Veltzé; 1871, Львів — після 1939) — львівський архітектор.

Життєпис

Людвік Вельтце народився 1871 року у Львові. Закінчив гімназію. У 1887 році вступив на відділення сницарства Державної промислової школи у Львові. Закінчив перший курс та був переведений на другий курс, але у навчальних звітах Державної промислової школи у Львові за 1888/1889 навчальний рік його ім'я відсутнє. Де навчався далі, не відомо^[2].

Початок діяльності Людвіка Вельтце як архітектора, ймовірно, належить до кінця XIX століття, хоча найранішня відома дослідникам будівля за його проєктом — будівля колишньої приватної школи Яна Нємца, споруджена у 1904 році при вул. Пелчинській, 28 (нині — вул. Вітовського, 36)^[3]. Усі будинки за його проєктами у Львові виконані в дусі романтичної сецесії. Серед них найяскравішою є вілла на вулиці Елізи Ожешко, 11, що привертає увагу декоративним поєднанням у стінах обробленого каменю, тиньку та червоної цегли, а також червоним дахом із наріжною вежею^[4].

На початку 1930-х років був членом та заступником секретаря Професійної спілки архітекторів і будівничих у Львові із зовнішніх зв'язків. 5 жовтня 1931 року як член цієї Спілки брав участь у благочинній пожертві коштів на спорудження Дому фундації вдів та сиріт^[4].

Мешкав у Львові в будинку на вул. 29 Листопада, 54 (нині — вул. Коновальця). За цією ж адресою було розташоване й архітектурне бюро Вельтце^[4].

Дата та місце смерті архітектора невідомі^[4].

Реалізовані проєкти

• будівля колишньої приватної школи Яна Нємца (1904) на нинішній вул. Вітовського, 36^[5].
• вілла історика Зигмунта Радзимінського^[6] на нинішній вул. Елізи Ожешко, 11 (1906—1907)^[5].
• прибутковий будинок у стилі сецесії на нинішній вул. Зарицьких, 8 (1907)^[5].
• вілла правника Юліуша Макаревича^[6] (1909) у стилі романтичної сецесії на нинішній вул. Драгоманова, 58^[5].
• житловий будинок (1910) на сучасному проспекті Шевченка, 15^[7].
• реконструкція приміщень першого поверху кам'яниці на нинішній вул. Івана Федорова, 8 під філію цісарсько-королівської пошти (1910)^[8].
• дерев'яний костел (нині — церква Покрова Пресвятої Богородиці) на нинішній вул. Володимира Великого, 24 у смт Рудне (1935)^[9].

Галерея

• 
  Вілла Зигмунта Радзимінського
  (вул. Елізи Ожешко, 11)
• 
  Прибутковий будинок
  (вул. Зарицьких, 8)
• 
  Вілла Юліуша Макаревича (вул. Драгоманова, 58)
• 
  Кам'яниця
  (вул. Івана Федорова, 8)
• 
  Церква Покрова Пресвятої Богородиці (смт. Рудне, вул. Володимира Великого, 24)