Майданська Софія Василівна

Софі́я Васи́лівна Майда́нська (нар. 7 вересня 1948, Азанка Свердловської області) — українська письменниця. Заслужений діяч мистецтв України (2004) ^[2].

Софія Василівна Майданська
Народилася	7 вересня 1948(1948-09-07) (76 років) м. Азанка Свердловської області
Громадянство	СРСР,  Україна
Національність	українка
Діяльність	прозаїк, поет, драматург, есеїст
Сфера роботи	проза[1], поезія[1], драма[1] і публіцистика[1]
Alma mater	Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка
Заклад	КНУКіМ
Знання мов	українська[1]
Мова творів	українська
Премії	«Благовіст», імені Олеся Гончара

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Майданська.

Біографія

Середню та спеціальну освіту здобула в Чернівцях. Закінчила 1973 року Львівську консерваторію. Викладала з 1973 року в Кам'янець-Подільському педагогічному інституті (скрипка), потім у Київському інституті культури.

Закінчила Вищі літературні курси в Москві.

Член Спілки письменників України з 1979 року.

Нагороди і звання

• Заслужений діяч мистецтв України (2004),
• Орден княгині Ольги III ст. (22 січня 2019) — за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю^[3]

Творчість

• Збірки віршів:
  • «Мій добрий світ» (1977),
  • «Долоні континентів» (1979),
  • «Похвала землі» (1981),
  • «Терези» (1986),
  • «Повноліття надій» (1988),
  • «Освідчення» (1990),
  • «Ввійди і ти у цей собор» (вибране, 1993),
  • «Зійшло мені сонце печалі» (вибране, 2007).
• Повісті:
  • «Про дівчинку, яка малювала на піску»,
  • «По той бік студеного плину»,
  • «Провідна неділя».
• Романи:
  • «Землетрус»,
  • «Діти Ніоби»,
  • «In te speravi».
• Книги для дітей:
  • «Їде мишка на машині» (1989),
  • «Ой радуйся, земле» (1990),
  • «Пригоди Галки Димарівни» (1991),
  • «Христос воскрес» (1993).
• П'єси:
  • «Чарівна шабля»,
  • «Чалинка»,
  • «Кривавий скарб»,
  • «Зрада».
• Сценарії, лібрето:
  • сценарій Першого фестивалю сучасної української пісні та популярної музики «Червона рута'89» (1989),
  • сценарії для власноруч створеного театру поезії та музики українського бароко «Вертоград» (1990—1992),
  • лібрето для ораторії «Святий Дніпро» (співавтор — композитор Валерій Кікта) до 40-річчя хору «Дніпро» в Едмонтоні (Канада) (1992),
  • сценарій першої «Маланки» (карнавального свята) в Києві (1993),
  • сценарій концертної програми до Дня Києва (1994),
  • лібрето монументального музично-сценічного дійства «Золотий камінь посіємо» з нагоди ювілею Ніни Матвієнко (палац «Україна» в Києві) (1998),
  • сценарій музично-сценічного дійства, присвяченого 1000-річчю української писемності (1999),
  • постановка вечора «Щастя, де ти живеш?» до 270-річчя з дня народження Григорія Сковороди (2002),
  • сценарій літературно-музичного вечора «Непереможна українська Брунгільда», присвяченого 130-річчю від дня народження Соломії Крушельницької (2003),
  • сценарій і режисура літературно-музичної драми (фільм-моновистава) «Твої очі, як те море: листки обпалені коханням», поставленої на основі листів Івана Франка до Ольги Рошкевич, фрагментів повісті «Сойчине крило» та поезій зі збірки «Зів'яле листя» (2006).
• Есе «Шевченко і музика».

Окремим виданням вийшла книжка поезій в перекладі португальською мовою «RIO MONTES» (1998). Переклад здійснила Віра Вовк, українська письменниця в Бразилії.

Лауреат літературних премій «Благовіст» (1997) та імені Олеся Гончара (1998)^[4], конкурсу Фонду імені Петра і Лесі Ковалевих.^[5]

Див. також

• Пісенна Шевченкіана