Максименко Олександр Григорович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Максименко.

Олександр Григорович Макси́менко (18 листопада 1916, Вільхуватка — 15 березня 2011, Київ) — український живописець і педагог; член Спілки радянських художників України з 1947 року. Лауреат Сталінської премії III ступеня за 1948 рік^[a]. Заслужений художник УРСР з 1972 року. Батько художниці Галини Максименко.

Максименко Олександр Григорович
Народження	5 (18) листопада 1916  Вільховатка, Кобеляцький район, Україна
Смерть	15 березня 2011(2011-03-15) (94 роки)
	Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Російська імперія  УНР  СРСР  Україна
Жанр	жанрове малярство, пейзаж, натюрморт і портрет
Навчання	Дніпропетровське художнє училище (1938) і Київський державний художній інститут (1947)
Вчитель	Панін Михайло Микитович, Шовкуненко Олексій Олексійович, Єлева Костянтин Миколайович, Єржиковський Сергій Миколайович, Фомін Олександр Іванович, Шаронов Михайло Андрійович, Грабар Ігор Емануїлович і Герасимов Сергій Васильовичd
Діяльність	художник
Відомі учні	Олійник Олексій Петрович і Прокопенко Микола Антонович
Працівник	Київський державний художній інститут
Член	Спілка радянських художників України
Партія	ВКП(б)
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

Біографія

Народився 5 [18] листопада 1916(19161118) року у селі Вільхуватці (нині Полтавський район Полтавської області, Україна). У 1933—1938 роках навчався в Дніпропетровському художньому училищі, де його педагогами були Юрій Бондар, Михайло Панін. У 1938—1941 роках продовжив навчання у Київському художньому інституті в Олексія Шовкуненка, Костянтина Єлеви, Сергія Єржиковського, Олександра Фоміна, Михайла Шаронова та у 1941—1943 роках — на українському відділенні Московського художнього інституту в Самарканді та Загорську, де був учнем Ігоря Грабаря, Сергія Герасимова.

Брав участь у німецько-радянській війні, як військовий художник 1-го Українського фронту. Під час війни створив галерею портретів офіцерів Червоної армії, замальовки сцен солдатського життя, місць бойових дій. 1947 року закінчив Київський художній інститут. Дипломна робота — картина «Господарі землі»^[1][b].

Член ВКП(б) з 1948 року. Протягом 1949—1951 років викладав композицію на графічному факультеті Київського художнього інституту, після чого перебував на творчій роботі. Мешкав у Києві у будинку на вулиці Філатова, № 10а, квартира № 23 та у будинку на вулиці Лариси Руденко, № 9, квартира № 21^[2]. Помер 15 березня 2011 року. Похований у колумбарії Байкового кладовища.

Творчість

Працював у галузі станкового живопису, у реалістичному стилі створював натюрморти, пейзажі, портрети, жанрові картини. Серед робіт:

• «Базар біля мечеті Бібі-Ханим» (1943);
• «Самарканд» (1943);
• «Загорськ. Лавра» (1944);
• «Господарі землі» (1947, Національний художній музей України; варіант — 1951, Харківський художній музей^[1]);
• «Під осінь» (1948, Полтавський художній музей);
• «Новатори колгоспних ланів» (1950);
• «Земля. Рілля» (1952, Дніпровський художній музей);
• «Колгоспне поле» (1956, Донецький художній музей);
• «Венеція. Канал» (1956);
• «Колгоспний сторож» (1957);
• «Вода прийшла» (1957, Луганський художній музей; варіант — 1959);
• «Перед сівбою» (1960);
• «На полі» (1961);
• «Седнів. Хата, в якій перебував Тарас Шев­ченко» (1961);
• «Кобзар Петро Тищенко» (1961);
• «Натюрморт із лимоном» (1961);
• «Доярка Люба» (1962);
• «Думи хлібороба» (1963, Сумський художній музей);
• «Спогади. Тарас Шевченко в Літньому саду» (1964);
• «Перші кроки» (1964—1965);
• «Хліборобка» (1965);
• «Кол­­госпниця» (1966);
• «Золота осінь» (1968);
• «Зміна» (1968);
• «Седнівський краєвид» (1969);
• «Мати» (1969);
• «У вільну хвилину» (1969—1970);
• «Журавлі летять» (1970);
• «Батьківська журба» (1971);
• «Про хліб» (1972);
• «Полудень» (1973);
• «Троянда» (1973);
• «Зелені овочі» (1973);
• «Колгоспний ярмарок» (1974);
• «Річка Сула» (1975);
• «Вечір. Шефи» (1976);
• «Полтавські колгоспниці» (1976);
• «Дніпрові далі» (1976);
• «Осінній натюрморт» (1976);
• «Хліб, цибуля і яйця» (1976);
• «Так починалося» (1977);
• «Седнів. Садиба Лизогуба» (1978);
• «Яблуня» (1978);
• «Восени» (1978);
• «Седнів. Ранкові тумани» (1978);
• «До нового життя» (1978);
• «Рання весна» (1980);
• «Під вечір» (1980);
• «На Січ» (1982);
• «Журавлі летять» (1984);
• «Матері» (1987);
• «Тарас Шевченко на Чернечій горі» (1990—1994);
• «Портрет ветерана війни А. П. Нагорного» (1991);
• «Кабаки» (1993);
• «Тарас Шевченко в Полтаві» (1994—1995);
• «Льон» (2009);
• «Базарчик» (2010);

серії

• «Пейзажі» (2000-ті);
• «Натюрморти» (2000-ті).

Крім згаданих музеїв, роботи художника зберігаються у Московському історичному музеї, Національному музеї історії України у Києві, Дніпровському історичному музеї, Чернігівському художньому музеї, Музеї історії міста Києва.

Брав участь у республіканських та всесоюзних виставках з 1947 року, зарубіжних — з 1949 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1950-х, 1982, 1996, 2006 роках.

Зауваги

1. За картину «Господарі землі».
2. За цією картиною композитор Володимир Нахабін написав симфонію «Ранок нашої Батьківщини».