Мальорський діалект у муніципалітетах Тарбена та Ла-Валь-де-Ґалінера

Мальо́рський діале́кт у муніципаліте́тах Та́рбена та Ла-Валь-де-Ґаліне́ра (кат. mallorquí de Tàrbena i La Vall de Gallinera) – діалект каталанської мови (валенсійської мови) в Автономній області Валенсія, поширений у кумарках Маріна-Алта та Маріна-Башя, який входить до групи західних діалектів каталанської мови, зберігаючи в той же час риси східних діалектів, зокрема балеарського. Поширення цього діалекту наразі обмежується кількома острівцями у зоні південноваленсійського діалекту.

Діалекти каталанської мови

Мальорський діалект у муніципалітетах Тарбена та Ла-Валь-де-Ґалінера часто класифікується як субдіалект валенсійського діалекту каталанської мови.

Походження діалекту

Заселення території сучасних кумарок Маріна-Алта та Маріна-Башя вихідцями з Балеарських островів відбувалося у XVII ст., після виселення маврів з Королівства Валенсія, та після епідемій 1630 та 1647 р.р. Оскільки населення Королівства Валенсії з 1609 р. до 1714 р. зменшилося з 486 тис. до 314 тис. осіб^[1], особливо після депортації маврів у 1609 р., графом де Ґандія ухвалюється рішення переселити з Мальорки 150 родин. Переселенці принесли з собою не лише свої традиції, зокрема гастрономічні, але й певні особливості мови.

Échese de ver todavía el origen de todos ellos en el acento y dialecto de sus moradores. Son muy aplicados al trabajo, todo lo aprovechan y viven contentos en aquel recinto delicioso. Antoni Josep Cavanilles / Antonio José Cavanilles Ще досить легко розрізнити походження цих людей за їхнім акцентом та діалектом місцевих мешканців. Вони дуже працьовиті, мають з цього вигоду і живуть з радістю серед цієї надзвичайної природи. Антоні Жузеп Кабанільяс / Антоніо Хосе Каванільєс, найвідоміший іспанський ботанік родом з Валенсії

Особливості діалекту

Мальорський діалект у кумарках Маріна-Алта та Маріна-Башя, зокрема у муніципалітетах Тарбена та Ла-Валь-де-Ґалінера, характеризується такими особливостями:

• частотніше вживання слів з ареалу східних діалектів каталанської мови: aquí замість ací, treure замість traure, mongetes замість rosetes, vermell замість roja;
• зберігаються деякі слова, що вживаються у балеарському діалекті: xoriguer замість нормативного mena d'ocell, degotís замість нормативного gotera, gotinejar замість літературного plovisquejar;
• наявністю регіоналізмів: xiritxofa замість llardó, greixó de porc fregit – «топлене сало»;
• випадінням арабської частки al-: bercoc замість albercoc (арабська частка al- сприймається як означений артикль чол. роду el, це характерно особливо для східнокаталанських діалектів);
• випадінням початкової голосної: granar замість agranar;
• вживанням артиклю «салат»: es, sa, s'^[2];
• вживанням артиклю перед іменем: en Jaume (в інших валенсійських діалектах артикль перед власним іменем не вживається на відміну від літературної мови)^[3].

Звуження ареалу поширення діалекту

Мальорський діалект у муніципалітетах Тарбена та Ла-Валь-де-Ґалінера, особливо його головна риса – вживання артиклю «салат» – був поширений раніше на більшій території, ніж зараз. Непрямим чином початкову територію поширення діалекту можна відслідкувати за мапою дублетів — тотожніх або схожих назв у кумарках Маріна-Алта та Маріна-Башя та на Балеарських островах.

Схожі назви географічних об’єктів належать до двох різних періодів спільної історії цієї частини Валенсії та Балеарських о-вів^[4]:

• Часів Тайфи Денії (панування мусульман на Іберійському півострові): Les Alcolaies (Валенсія) та Alcoraia (Мальорка) – від араб. al-quraya — «маленька ферма» або від араб. Kurâya (самоназва одного з берберських племен), Benissalim (Валенсія) та Binissalom (м. Палма).
• Часів переселення каталаномовців з Балеарських островів до цієї частини Валенсії: Ascassar можливо від es Casar, Asbardalet можливо від es Bardalet (зберігається залишки артиклю «салат», який поширений на Балеарських о-вах та Коста-Браві в Автономній області Каталонія).

Див. також

• Діалекти каталанської мови
• Каталанська мова
• Валенсійська мова

Західна група Північно-західний діалект Рібагорський субдіалект Пальяський субдіалект Льєйдський субдіалект Північноваленсійський (ебрський або валенсійський перехідний) діалект Валенсійський перехідний (або каталанський туртозький) субдіалект[5] Кастельйоський (або власне північноваленсійський) субдіалект[6] Валенсійський (південнокаталанський) діалект Субдіалект (діалект) апічат або центральноваленсійський субдіалект (діалект) Південноваленсійський субдіалект (діалект) (на його основі створено валенсійську мову у відповідності до норми «AVL», що регулюється «Валенсійською мовною академією») Алаканський субдіалект (діалект) Мальоркський субдіалект (діалект) у муніципалітетах Тарбена та Ла-Валь-де-Ґалінера

Східна група Північнокаталанський (русільйонський) діалект Капсійський субдіалект (субдіалект Капсі) Центральнокаталанський або центральний діалект (на його основі створено літературну каталанську мову у відповідності до норми «IEC», що регулюється «Інститутом каталонських студій») Субдіалект салат Барселонський субдіалект Таррагонський субдіалект Субдіалект шіпелья Північний перехідний субдіалект Балеарський (острівний) діалект Мальорський субдіалект Манорський субдіалект Айбіський субдіалект Алґерський діалект