Маніно (Калачіївський район)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Маніно.

Маніно (рос. Манино) — село Калачіївського району Воронізької області. Адміністративний центр Манінського сільського поселення.

село Маніно
Манино
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Воронезька область
Муніципальний район	Калачіївський
Поселення	Манінське сільське поселення
Код ЗКАТУ	20 215 824 001
Код ЗКТМО	20 615 424 101
Основні дані
Населення	2409
Площа	21.505 км²
Поштові індекси	397640, 397641
Телефонний код	+7 47363
Географічні координати:	50°29′19″ пн. ш. 41°22′42″ сх. д.
Часовий пояс	UTC+4
Висота над рівнем моря	225 м
Водойма	р. Маніна
Мапа
Маніно

Населення становить 2409 осіб за переписом 2010 року, (1073 чоловічої статі та 1336 — жіночої), 2737 осіб 2005 року.

Географія

Село Манино знаходиться на Калачської височині на сході Калачіївском району і межує з Волгоградською областю. Площа села 21 505 га. Максимальна висота 225 м над рівнем моря. В низині протікає річка Манина.

Розташоване між двома крейдяними горами: Висла зі сходу і Лиса із заходу, віддалені одна від одної на 3 км, а між ними - рівна долина, схожа на трикутник. Площа цієї долини приблизно 10 км². Село багате покладами крейди, глини і піску.

Історія

Село засноване в 40-ті роки XVIII століття, українськими козаками Острогозького слобідського (черкаського) козацького полку,як слобода Манина. Спочатку слобода належала до Калачіївської сотні Острогозького полку. За наказом Катерини Другої, в 1765 році, слідом за Гетьманщиною, козацьке адміністративне самоврядування Слобідської України було також ліквідовано, після чого слобода увійшла до Міловського комісарства Острогозької провінції Слобідської України. З 1779 року в Богучарський повіті Воронезького намісництва.

За даними 1859 року у казенній слободі Богучарського повіту Воронізької губернії мешкало 4976 осіб (2383 чоловічої статі та 2593 — жіночої), налічувалось 656 дворових господарств, існувала православна церква^[1].

Станом на 1886 рік у колишній державній слободі, центрі Манінської волості мешкало 6389 осіб, налічувалось 895 дворових господарств, існували 2 православні церкви, 2 поштові станції, аптека, 7 лавок, 2 шкіряних заводи, 70 вітряних млинів, відбувалось 6 ярмарків на рік^[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 6495 осіб (3305 чоловічої статі та 3190 — жіночої), з яких 6491 — православної віри^[3].

За даними 1900 року у слободі мешкало 6819 осіб (3671 чоловічої статі та 3148 — жіночої) переважно українського населення, налічувалось 1082 дворових господарств^[4].

Джерела

• (рос.) Маніно