Маренков Олексій Васильович

Олексі́й Васи́льович Маренко́в (нар. 25 березня 1886, Орел — пом. 1942, Київ^{[джерело?]}) — український та російський графік і педагог; член Асоціації художників Червоної України з 1926 року.

Маренков Олексій Васильович
Народження	25 березня 1886(1886-03-25)  Орел, Російська імперія
Смерть	1942
	Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Навчання	Київське художнє училище
Діяльність	художник-гравер
Відомі учні	Нерубенко Володимир Федорович, Зубар Михайло Іванович, Бланк Мойсей Абрамович і Сергєєва-Соколова Зінаїда Іванівна
Маренков Олексій Васильович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Маренков.

Життєпис

Народився 13 [25] березня 1886(18860325) року в місті Орлі (тепер Росія). Малюванню вчився у Олександра Гофмана. У 1905—1912 роках навчався в Київському художньому училищі у Івана Селезньова, Григорія Дядченка, Федора Кричевського. З 1923 до 1931 року викладав у Харківському художньому технікумі, пізніше у Харківському художньому інституті. Серед учнів — Йосип Дайц, Володимир Нерубенко, Олександр Сиротенко, Мойсей Фрадкін, Олексій Щеглов.

У Києві мешкав на Спаській вулиці.

Художника репресували^[1]. 1938 року з'явилася доповідна записка Головліту УРСР, що його плакати містили «грубі контрреволюційні спотворення»:

«на прапорі у зображення товариша Сталіна кінець вуса художником зображений у вигляді якоїсь тваринки; з правої сторони шиї намальована сокира, що впиралася в шию, з лівої сторони шиї — друга сокира, котра поглядала на товариша Леніна на прапорі»[2].

Іншому працівнику НКВС — Рошаль, «Держлітвидав», на місці Сталіна привидівся

«цап із рогами, лапами та хвостом»[джерело?]

.

Олексія Маренкова розстріляли у 1942 році^[1].

Творчість

Орися ж ти, моя ниво…

Поштово-благодійні марки, за ескізами Олексія Маренкова і Бориса Порай-Кошиця (1923)

У 1919 році був ілюстратором першого випуску літературно-художнього збірника Орловського філіалу Пролеткульту «Червоний ранок». Працював в царині плаката і книжкової графіки:

• створив обкладинки:
  • до праці Володимира Леніна «Як комуністи-більшовики ставляться до середнього селянства»;
  • до творів Тараса Шевченка (і портрет Кобзаря, 1928), Марка Вовчка, Василя Блакитного (1927, «Поезії»), Юрія Яновського, Юрія Будяка (1927, «На вовка»), В. Ліра (1926, «Діти в царстві капіталу») та ілюстрував їх;
  • до «Селянської читанки» (1924);
• розробив марки з портретом Тараса Шевченка (1920, спільно з Миколою Івасюком; 1923 — з Борисом Порай-Кошицем).
• автор плакатів:
  • «Київ — Сербії й Чорногорії 4 та 5 січня 1915» (1914);
  • «Комуністична партія України створила Робітничо-селянську Українську державу» (1920);
  • «Кримський павук має бути розчавлений!» (1920);
  • «Наймит Петлюра продав Україну польським панам!» (1920);
  • «Товариші селяни!..» (1920);
  • «Vive la III-me Internationale!» (1920);
  • «Орися ж ти, моя ниво…» (1921);
  • «1 Мая» (1921);
  • «В огні світової соціальної революції пролетаріат порве пута неволі …»(1921);
  • «На базі колективізації знищимо куркуля» (1931);
  • «Чому ти ще не в колективі?» (1929);
  • «Всі на вибори до Верховної Ради УРСР!» (1938).
• автор монументального розпису в інтер'єрах ВУЦВК і готелю «Червоний» у Харкові (1920-ті).

Окремі твори художника зберігаються у Харківському художньому музеї.

Вшанування пам'яті

Прізвище художника викарбуване на пам'ятнику «Художники-жертви репресій» біля Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури у Києві.