Марківці (Івано-Франківський район)

Ма́рківці — село в Україні, у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області. Входить до складу Тисменицької міської громади. Населення села становить 1044 осіб.

село Марківці
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Івано-Франківський район
Тер. громада	Тисменицька міська громада
Код КАТОТТГ	UA26040330060041242
Основні дані
Перша згадка	1435 (590 років)
Колишня назва	Луги
Населення	1044 (2001 р.)
Площа	16,55 км²
Густота населення	63,08 осіб/км²
Поштовий індекс	77470
Телефонний код	+380 3436
Катойконіми	ма́рківчани ма́рківчан ма́рківчанка
Географічні дані
Географічні координати	48°50′02″ пн. ш. 24°48′13″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	266[1] м
Водойми	р. Стримба, Рокитна, Унява
Найближча залізнична станція	Марківці (станція)
Місцева влада
Адреса ради	77470, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, с. Марківці, вул. Шкільна, 2А
Вебсторінка	Марковецький СО
Староста	Коновейчук Христина Богданівна[2]
Карта
Марківці
Марківці
Мапа
Марківці у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Марківці.

Через село проходить автошлях Н10.

Географічні відомості

	Хриплин	Підпечери	Хом'яківка
	Березівка	Пн	Слобідка
		Зх    Марківці    Сх
		Пд
	Братківці	Липівка	Одаї

Історія

Марківці на мапі 1779—1783 рр. Фрідріха фон Міґа (пол. Markowce).

Згадується у 1435 році^[3][4][5]. Давня назва — Луги^[6].

Назва села виникла в результаті трансонімізації однозвучного групового антропоніма Марко — найменування колективу людей за іменем їх батька, родоначальника чи володаря, які започаткували село^[4][5].

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 1 лан (близько 25 га) оброблюваної землі та ще 3 лани тимчасово вільної^[7].

У селі є чимало пам'яток археології різних стародавніх культур, зокрема поселення VII—VI століття до нашої ери^[8].

20 жовтня 1945 року коло Марківців, спецгрупа НКВС з двох сторін таємно атакувала табір сотні УПА «Вітрогони» (командир Андрій Марійчин «Тютюнник»). В результаті бою, загинули 3 повстанці та 4 пропали безвісти, вбито 5 бійців НКВС.

Релігійна громада

Вперше церква в Марківцях згадана в Катедратику Львівської єпархії 1680 року.

У XVIII столітті в селі стояла дерев'яна церква, позначена на карті 1783 року в центрі села, на місці теперішньої.

На її місці у 1786 році була збудована наступна дерев'яна церква^[9].

Сьогодні у селі є Церква Великомученика Димитрія Солунського (ПЦУ).

У 1890 році блискавка знищила цю дерев'яну церкву. Уціліло лише Євангеліє. Для зведення нового храму церковне братство організувало збір коштів. У 1893 році було завершено будівництво п'ятибанної церкви в гуцульському стилі. Споруда залишалася неосвяченою до 1900 року.

5 травня 1900 року новозбудовану церкву освятив єпископ Станиславівський Андрей Шептицький. Для нового престолу були використані мощі святого мученика Димитрія, віднайдені отцем Василем Кархутом.

Станом на сьогодні храм відреставровано та використовується для богослужінь. Настоятелем є протоієрей Василь Лесюк^[10].

У 1908—1909 рр. в селі був збудований філіальний мурований костел Пресвятого Серця Ісуса, який 29 серпня 1909 року урочисто освятив єпископ-помічник Львівський Владислав Бандурський^[11].

• 
  Освячення нового костелу (1909)
• 
  Костел Пресвятого Серця Ісуса (1932)

Населення

За даними 1880 року, населення села становило 860 осіб (та 165 на території двору), серед яких: 836 греко-католиків, 60 римо-католиків; За національністю: 896 українців, 118 поляків та 11 євреїв^[12].

За даними на 1 січня 1939 року, населення села становило 1670 осіб, серед яких: 1430 українців, 50 поляків, 120 польських колоністів та 70 латинників^[13].

За даними «Історії міст і сіл УРСР» (1962), населення села становило 1381 осіб^[14].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису України 2001 року^[15]

Мова	Кількість	Відсоток
українська	1043	99.9 %
інші/не вказали	1	0.1 %
Усього	1044	100 %

Відомі люди

• Кархут Василь Володимирович — український лікар-алопат, фітотерапевт, письменник, політв'язень. Особистий лікар митрополита УГКЦ Андрея Шептицького.
• Віталія Савченко (1970) — українська поетеса і дитяча письменниця.
• Адель Станіславська (1976) — українська поетеса і прозаїк.
• Мельник Ігор Михайлович «Рокер» (1988—2024) — військовослужбовець Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Проходив військову службу у 48-му окремому штурмовому батальйоні імені Номана Челебіджіхана — підрозділі Сухопутних військ Збройних сил України. Загинув у бою 27 грудня 2024 року^[16].
• Копильців Василь Леонович «Чумак» (1923—1948) — кулеметник сотні «Спартана», станичний ОУН села Марківці. Загинув 15.02.1948 в с-щі Печеніжин Коломийського району^[17].