Маріон Котіяр

Маріо́н Котія́р (фр. Marion Cotillard; нар. 30 вересня 1975(19750930), Париж, Франція) — французька акторка театру, телебачення та кіно, співачка й екоактивістка. Володарка премій Оскар, Золотий глобус та BAFTA. Кавалерка та офіцерка ордена мистецтв та літератури.

Маріон Котіяр
фр. Marion Cotillard[1][2]
Ім'я при народженні	Marion Cotillard
Народилася	30 вересня 1975(1975-09-30)[3][4][…] (49 років)  XII округ Парижа, Париж[2]
Громадянство	Франція[1]
Діяльність	акторка
Alma mater	Departmental Conservatory of Orleansd (1998)[5]
Роки діяльності	1993 — дотепер
Батьки	Jean-Claude Cotillardd  Niseema Theillaudd
Брати / сестри	Guillaume Cotillardd і Quentin Cotillardd
IMDb	ID 0182839
Нагороди та премії
Орден Мистецтв та літератури Орден Мистецтв та літератури Оскар (2007 рік) Золотий глобус (2007 рік) BAFTA(2007 рік)
Маріон Котіяр у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

За роль у стрічці «Довгі заручини» (2004) отримала премію «Сезар» у номінації «Найкраща акторка другого плану». 2008 року удостоєна премії «Оскар» у номінації «Найкраща акторка» за фільм «Життя у рожевому кольорі», в якому виконала роль Едіт Піаф. Маріон Котіяр стала другою акторкою, що здобула премію «Оскар» за роль у фільмі іноземною мовою. Раніше цей рекорд утримувала Софі Лорен, володарка «Оскара» 1962 року. Також за фільм «Життя у рожевому кольорі» Котіяр отримала премію «Золотий глобус» у номінації «Найкраща жіноча роль (комедія або мюзикл)» і премію Британської академії телебачення та кіномистецтва (BAFTA) у номінації «Найкраща акторка».

Життєпис

Народилася 30 вересня 1975 року в Парижі в сім'ї акторки театру та театрального актора, режисера, засновника театральної трупи «Котіяр» і викладача у школі акторської майстерності. Дитинство Маріон пройшло в Орлеані, департамент Луаре, де вона навчалася в Консерваторії драматичного мистецтва і відвідувала курси співу. Однак професія батьків відіграла свою роль — вже у 6 рокі Маріон стала з'являтися на сцені — або подавала репліки матері, або грала в дитячих п'єсах, які спеціально для неї ставив батько.

Має двох молодших братів-близнюків: Квентін — скульптор і художник, Гійом — письменник.

Кар'єра

У 1994 році знялася в епізоді («Нікуди бігти») американського телесеріалу «Горець». Після цього почала зніматися в кіно і на телебаченні. Першою на великому екрані стала роль Матильди у фільмі «Історія хлопчика, який хотів, щоб його поцілували» Філіпа Ареля про життя молодого і самотнього студента Рауля, який мріє про кохання і перший поцілунок. У тому ж році Котійяр отримала одну з головних ролей у молодіжному серіалі «Крайня межа», про життя студентства французького спортивного інституту. 1996 року виконала роль другого плану в драмі Арно Деплешена «Як я обговорював … (моє сексуальне життя)» та науково-фантастичній комедії Колін Серро «Зелена красуня». Попри ці спроби здобути нішу у французькому кіно в акторській кар'єрі Котійяр почався застій.

Кінопрорив

1997 року за роль у театральній постановці «Припинена справа» (фр. Affaire classée) Котійяр отримала престижну театральну нагороду. Тоді ж її затвердили на роль Лілі Бертіно, нареченої головного героя, у комедійному бойовику Жерара Піреса «Таксі», сценаристом і продюсером якого виступив Люк Бессон. Ця пригодницька стрічка із захоплюючими гонками вулицями Марселя стала одним з найуспішніших фільмів Франції 1990-х і отримала широку міжнародну популярність, а Котійяр стала відома французькій та іноземній аудиторії, а також номінована за гру на головну кінопремію французького кіно, «Сезар», як найперспективніша акторка. В 2000 та 2003 роках вона продовжила роботу в тій же ролі у двох продовженнях франшизи, «Таксі 2» і «Таксі 3».

Після «Таксі» Котійяр утвердилася у французькому кінематографі і стала отримувати численні пропозиції. Серед помітних фільмів того часу з її участю історична любовна драма Франсіса Рессерса «Війна в горах» і військова драма П'єра Грімблата «Ліза». У 2000 році Котійяр була членкинею журі на фестивалі фантастичного кіно в Жерарме. У 2001 Котіяр зіграла свою першу головну кінороль в мелодрамі Жиля Паке-Бренне «Милі штучки», де зобразила відразу двох сестер-близнят Марі і Люсі. Обидві ролі вимагали від акторки співу у фільмі, для чого вона додатково пройшла місячні курси вокалу, вже маючи за плечима певну музичну освіту. За цей фільм Котіяр знову номінована на «Сезар» як найбільш обіцяюча акторка.

Хоча Котіяр в основному більш відома у Франції, картини з її участю принесли їй світову популярність. Вона знялася у трилері Гійома Нікло «Приватне розслідування» і в романтичній комедії Яна Самуеля «Закохайся в мене, якщо наважишся», де продемонструвала вміння створити зворушливе та романтичне амплуа протагоністки. За гру отримала премію найкращій акторці на кінофестивалі в Ньюпорт-Біч. У 2003 Котійяр знялася у своєму першому великому іноземному фільмі в роді Жозефіни, вагітної невістки головного героя фантастичної трагікомедії Тіма Бартона «Велика риба», де зібрався дуже серйозний акторський ансамбль з Юеном Мак-Грегором, Альбертом Фінні, Геленою Бонем Картер, Денні ДеВіто, Стівом Бушемі та Джессікою Ленг.

На вершині кар'єри

Співпраця з режисером Жаном-П'єром Жене стала апогеєм у кар'єрі Котійяр. У драмі про Першу світову війну «Довгі заручини» 2004 року розповідається історія молодої дівчини Матильди (Одрі Тоту), яка шукає зниклого нареченого, засудженого на смерть разом зі ще чотирма солдатами за умисне нанесення собі каліцтв зі страху перед битвою. Маріон Котіяр зіграла Тіну Ломбарді, колишню повію, яка також шукає коханого, який загинув на війні, і Тіна зганяє гнів і розпач на обвинувачуваних, домагаючись їхньої смерті. Цю роль Котійяр виконала дуже життєво і, як зазначає режисер в аудікоментарях до фільму, під час фільмування переживала сильне емоційне напруження. За відмінну гру Котіяр отримала премію «Сезар» у номінації «Найкраща акторка другого плану».

Після міжнародного успіху «Довгих заручин» Котійяр стала однією з найзатребуваніших акторок французького кіно. У 2005 році вийшло шість фільмів з її участю, а в листопаді 2006-го відбулася прем'єра романтичної комедії Рідлі Скотта «Хороший рік», у якій Котіяр зіграла одну з головних ролей у парі з Расселом Кроу. В 2007 з'явилася на екрані в образі знаменитої французької співачки Едіт Піаф у фільмі «Життя в рожевому кольорі». На цю роль її обрали із сотень акторок. За фільм Котіяр отримала премію «Золотий глобус» у номінації «Найкраща жіноча роль (комедія або мюзикл)» та «Оскар» за «Найкращу жіночу роль».

Інша діяльність

Котіяр — переконана борчиня за екологію, вона представниця організації «Грінпіс».

Прихильниця канадського рок-співака Гокслі Воркмена^[en], Котійяр знялася у двох його кліпах.

Фільмографія

Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
1995	ф	Історія хлопчика, який хотів, щоб його поцілували	L 'histoire du garçon qui voulait qu'on l'embrasse
1995	ф	Заборонене відео	Snuff Movie
1996	ф	Comment je me suis disputé … (ma vie sexuelle)
1996	ф	Хлоя	Chloé
1996	ф	Зелена красуня	La belle verte
1996	ф	Щасливі 13	La mouette
1998	ф	Таксі	Taxi
1998	ф	Старіти заборонено	Interdit de vieillir
1999	ф	Війна в горах	La Guerre dans le Haut Pays
1999	ф	Фурія	Furia
1999	ф	Блакить до самої Америки	Du bleu jusqu'en Amérique
2000	ф	Маркіз	Le Marquis
2000	ф	Таксі 2	Taxi 2	Лілі
2001	ф	Бумер	Boomer
2001	ф	Ліза	Lisa
2001	ф	Милі штучки	Les jolies choses
2002	ф	Приватне розслідування	Une affaire privée
2003	ф	Таксі 3	Taxi 3	Лілі
2003	ф	Закохайся в мене, якщо наважишся	Jeux d'enfants	Софі
2003	ф	Велика риба	Big Fish	Жозефіна Блум
2004	ф	Невинність	Innocence
2004	ф	Довгі заручини	Un long dimanche de fiançailles	Тіна Ломбарді
2005	ф	Еді	Edy
2005	ф	Кавалькада	Cavalcade
2005	ф	Кохання в повітрі	Ma vie en l'air
2005	ф	Марія	Mary	Гретхен Мол
2005	ф	При всій повазі до Вас	Sauf le respect que je vous dois
2005	ф	Чорний ящик	La boîte noire
2006	ф	Ти і я	Toi et moi
2006	ф	Чесна гра	Fair Play
2006	ф	Хороший рік	A Good Year	Фанні Шеналь
2007	ф	Життя у рожевому кольорі	La vie en rose	Едіт Піаф
2007	ф	Таксі 4	Taxi 4	Лілі
2009	ф	Вороги суспільства	Public Enemies	Евелін (Біллі) Фрешетт
2009	ф	Останній політ	Le dernier Vol
2009	ф	Дев'ять	Nine	Луїза Контіні
2010	ф	Початок	Inception	Мол Кобб
2010	ф	Маленька брехня на спасіння	Les petits mouchoirs
2011	ф	Опівночі в Парижі	Midnight in Paris	Адріана
2011	ф	Зараза	Contagion Dr. Leonora Orantes	Леонора Орантес
2012	ф	Іржа та кістка	De rouille et d'os	Стефані
2012	ф	Темний лицар повертається	The Dark Knight Rises	Міранда Тейт/Талія аль Гул
2013	ф	Фатальна пристрасть	The Immigrant	Єва Цибульська
2014	ф	Два дні, одна ніч	Deux jours, une nuit	Сандра
2015	ф	Макбет	Macbeth	Леді Макбет
2015	мф	Маленький принц	Le Petit Prince	Роуз
2016	ф	Ілюзія кохання	Mal de pierres	Гебріел
2016	ф	Це всього лиш кінець світу	Juste la fin du monde	Катерина
2016	ф	Шпигуни-союзники	Allied	Маріанна Босежур
2017	ф	Кредо вбивці	Assassin's Creed	Софія Райлін
2017	ф	Привиди Ісмаеля	Les fantômes d'Ismaël	Карлотта Блум
2017	ф	Рок-н-рол	Rock'n Roll	Маріон Котіяр
2018	ф	Обличчя ангела	Gueule d'ange	Марлен
2019	ф	Ми закінчимо разом	Nous finirons ensemble	Марі
2020	ф	Дулітл	Dolittle	Туту (голос)
2021	ф	Аннетт	Annette	Енн
2023	ф	Астерікс і Обелікс: Шовковий шлях	Astérix et Obélix : L'Empire du Milieu	Клеопатра
2023	с	Екстраполяції	Extrapolations	Сільві Боло (1 епізод)
2023	ф	Лі	Lee	Соланж Д'Айен

Визнання

У 2010 році Маріон Котіяр було нагороджено Орденом мистецтв та літератури (кавалер)^[6][7].