Марія Тереса Карреньо

Марія-Тереса Карреньйо-Ґарсія-де-Сена (ісп. María Teresa Carreño García de Sena; 22 грудня 1853, Каракас — 12 червня 1917, Нью-Йорк) — венесуельсько-американська піаністка і композиторка. Її називали королевою і Валькірією фортепіано.

Марія Тереса Карреньо
ісп. María Teresa Gertrudis de Jesús Carreño García de Sena
Основна інформація
Дата народження	22 грудня 1853(1853-12-22)[1][2][…]
Місце народження	Каракас, Венесуела
Дата смерті	12 червня 1917(1917-06-12)[1][2][…] (63 роки)
Місце смерті	Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[3]
Поховання	Національний пантеон Венесуели
Роки активності	з 1863
Громадянство	Венесуела
Професії	композиторка, диригентка, піаністка, оперна співачка
Вчителі	Луї Моро Готшалк
Співацький голос	сопрано
Інструменти	фортепіано
Жанри	класична музика
Батько	Manuel Antonio Carreñod
У шлюбі з	Ежен д'Альбер[4][5], Émile Sauretd[4][6], Giovanni Tagliapietrad і Arturo Tagliapetrad
Діти	Eugenia Harris-D'Albertd і Hertha Weber-D'Albertd
Автограф
Файли у Вікісховищі

Біографія

Марія-Тереса Карреньйо зросла музичної та літературної сім'ї, в 1862 році переїхала в США, де основним вчителем юної піаністки став Луї Моро Ґотшалк. У десятирічному віці дебютувала з Бостонським симфонічним оркестром, виступала у Білому домі перед Авраамом Лінкольном.

З 1866 року жила переважно в Парижі, познайомилася з Гуно і Россіні, брала уроки у Антона Рубінштейна, грала разом з Лістом, в 1873 році вийшла заміж за скрипаля Еміля Соре.

Тереса Карреньйо у 8-річному віці

У 1874 році повернулася в Сполучені Штати. Пробувала себе як оперна співачка, в 1876 році познайомилася зі співаком Джованні Тальяпьетрой, який виконував головну партію в постановці «Дон Жуана» Моцарта і в якій Карреньйо співала Церліну. Незабаром вступила з ним у другий шлюб. Карреньйо і Тальяп'єтра разом організували у 1885—1887 роках власну оперну трупу, з якою гастролювали на батьківщині Карреньйо у Венесуелі. Гастролі були неуспішні. Це призвело, мабуть, до загострення відносин між подружжям і до розлучення^[7].

У 1889 році Марія-Тереса Карреньйо знову вирушила до Європи, успішно провела гастролі до Німеччини і вийшла заміж утретє за композитора Ежена д'Альбера. Неодноразово гастролювала в усіх найбільших містах Європи, в Північній і Південній Америці, Австралії, Африці; у 1891 році відвідала столицю Російської імперії Санкт-Петербург^[8].

Останні роки життя знову провела в Америці. У 1917 році під час гастролей на Кубі відчула нездужання і померла невдовзі після повернення в Нью-Йорк. Її похорон зібрав вершки міжнародного музичного співтовариства, включаючи Ігнаца Падеревського, Вальтера Дамроша, Франца Кнайзеля, Мішу Ельмана та інших^[9]

Залишила близько 40 творів для фортепіано, вокальної та камерної музики. Прем'єрний запис альбому фортепіанних п'єс Карреньйо здійснила в 2013 році Олександра Елер.

У Каракасі створений Фонд Тереси Карреньйо, діє театр її імені^[10].