Матіясевич Юрій Володимирович

Ю́рій Володимирович Матіясе́вич (*2 травня 1947, Ленінград, СРСР) — радянський і російський математик. Дослідник Санкт-Петербурзького відділення Математичного інституту ім. В. А. Стєклова РАН. Академік РАН, доктор фізико-математичних наук.

Матіясевич Юрій Володимирович
Ю́рий Влади́мирович Матиясе́вич
Народився	2 березня 1947(1947-03-02)[1] (78 років)  Ленінград, РРФСР, СРСР
Громадянство	Росіянин
Місце проживання	Санкт-Петербург
Діяльність	математик, інформатик, викладач університету
Галузь	Математика
Відомий завдяки	розв'язання десятої проблеми Гільберта
Alma mater	Ленінградський державний університет
Науковий ступінь	Доктор фізико-математичних наук
Вчене звання	академік Російської академії наук
Науковий керівник	Sergey Yuryevich Maslovd[2] і Микола Шанінd
Знання мов	російська[3]
Заклад	Санкт-Петербурзьке відділення Математичного інституту ім. В. А. Стеклова РАН
Членство	Баварська академія наук, Російська академія наук і Європейська академія[4]
Нагороди	Щорічна нагорода Санкт-Петербурзької математичної спілки "Молодому вченому" (1970)[5]
Звання	Академік РАН
Сайт	Інтернет сторінка Юрія Матіясевича
Медіафайли у Вікісховищі

Розв'язок десятої проблеми Гільберта

У 1970 р. на Міжнародному математичному конгресі в Ніцці, будучи двадцятирічним радянським аспірантом, Юрій Володимирович Матіясевич сколихнув математичний світ справжньою сенсацією — доповів про розв'язання десятої проблеми Гільберта. Він довів, що загального методу для розв'язання діофантового рівняння не існує.

Доведення Матіясевича дало ще побічні результати, яких він не шукав і які буквально приголомшили математиків своєю несподіванкою. Виявилося, що існує цілочисловий многочлен (щоправда, досить високого степеня і від великого числа змінних) — такий, що при всіх цілих значеннях змінних, коли він додатний, він подає тільки прості числа. Виявляється, що універсальний генератор простих чисел, за яким полювали математики від Ейлера до наших днів, не казкова жар-птиця. Існує й такий многочлен, усі цілі значення якого (при цілих значеннях змінних) подають послідовність: ${\displaystyle 2^{3}}$; ${\displaystyle 3^{3^{3}}}$, ${\displaystyle 4^{4^{4^{4}}}}$, і тільки такі числа.

Результати Матіясевича проливають світло на існування глибоких ще не розгаданих залежностей на множині цілих чисел.

Посилання

• Інтернет сторінка Юрія Матіясевича [Архівовано 29 жовтня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)