Махов Олександр Володимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Махов.

Олександр Володимирович Махов (нар. 17 квітня 1986(19860417), м. Ворошиловград — пом. 04 травня 2022, с. Довгеньке, Харківська область) — український військовослужбовець, сержант Збройних Сил України, військовий журналіст, учасник російсько-української війни, який відзначився і загинув під час відбиття російського вторгнення в Україну. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2022, посмертно).

Олександр Махов Олександр Володимирович Махов
Сержант
Загальна інформація
Народження	17 квітня 1986(1986-04-17) м. Ворошиловград, Українська РСР, СРСР
Смерть	4 травня 2022(2022-05-04) (36 років) с. Довгеньке, Харківська область, Україна (Загинув смертю хоробрих у бою)
Поховання	Берковецьке кладовище, м. Київ
Національність	українець
Alma Mater	Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля
Псевдо	«Журналіст»
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	ДШВ
Формування	95 ОДШБр  57 ОМПБр (2015—2016)
Війни / битви	Російсько-українська війна (з 2014) Війна на сході України Російське вторгнення в Україну (з 2022) Битва за Харків (2022)
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Олександр Махов народився 17 квітня 1986 року в місті Ворошиловграді (нині Луганськ)^[1][2].

З юних років грав у футбол в академії ФК «Зоря» та був активним членом неформального руху вболівальників, а пізніше, вже працюючи на обласному телебаченні, вів програму «Зоряний футбол», котра була присвячена головній команді Луганщини. На сторінці Олександра на сайті «Трибуна героїв» йдеться: «Журналіст» активно підтримував «Зорю» на домашніх та виїзних матчах. Вважався своїм на секторі, хоча й не входив до жодного з колективів...».

Закінчив Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля (спеціальність — журналістика). Працював на Луганському обласному телебаченні, на міському каналі «ІРТА»^[1], кореспондентом на телеканалах «Україна», «Україна 24», «Дом» (2021—2022)^[3]. Висвітлював події із зони бойових дій, вів подкаст «Військкор»^[4].

У 2015 році добровільно мобілізувався^[2], служив зенітником та кулеметником у 57-й окремій мотопіхотній бригаді^[3]. Брав участь у бойових діях під Горлівкою — у Зайцевому та Майорську^[5].

2017 року відвідав у відрядженні Антарктиду^[6].

Від 20 лютого до 5 березня 2020 року був єдиним представником українських ЗМІ, який під час пандемії коронавірусу взяв участь у евакуації групи українських та іноземних громадян з китайського Уханя, а потім — в обсервації у Нових Санжарах на Полтавщині разом з евакуйованими^[1][6].

З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року знову пішов на фронт добровольцем у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади^[6]. Загинув 4 травня 2022 року при обороні с. Довгеньке, що на Харківщині, внаслідок обстрілу російських окупантів^[4]. Ворожий уламок поцілив у легеню Олександра^[7].

Похований 9 травня 2022 року на Берковецькому кладовищі^[8].

Залишився син Владислав та наречена Анастасія Блищик^[3].

Вшанування

5 травня 2022 року своє звернення президент України Володимир Зеленський розпочав із повідомлення про загибель журналіста^[9].

• 27 жовтня 2022 року в Києві з'явилася вулиця Олександра Махова^[10].
• Його ім'ям в Києві також назвали станцію швидкісного трамвая^[11].
• 26 грудня 2022 року в Ізюмі на Харківщині, вулицю Олександра Островського перейменували на вулицю Олександра Махова^[12].

Нагороди

• орден «За мужність» III ступеня (24 травня 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[13].