Мезенцев Ігор Володимирович

Ігор Володимирович Ме́зенцев (нар. 9 вересня 1915, Житомир — пом. 9 березня 1984, Київ) — український радянський архітектор, живописець, графік і педагог; член Спілки архітекторів України з 1969 року. Чоловік археолога Галини, батько історика Володимира та художника Олексія Мезенцевих.

Мезенцев Ігор Володимирович
Народження	9 вересня 1915(1915-09-09) Житомир
Смерть	9 березня 1984(1984-03-09) (68 років) Київ
Країна	СРСР
Навчання	Київський художній інститут
Членство	Національна спілка архітекторів України
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За визволення Праги» Медаль «За визволення Варшави» Заслужений архітектор Української РСР

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мезенцев.

Біографія

Народився 27 серпня [9 вересня] 1915(19150909) року в місті Житомирі (тепер Україна). Брав участь у німецько-радянській війні. Служив в інженерних військах^[1]. 1946 року закінчив архітектурний факультет Київського художнього інституту; у 1951 році — аспірантуру при Академії будівництва і архітектури УРСР (навчався у Євгена Катоніна, Володимира Заболотного, Бориса Приймака).

З 1967 року викладав у Київському художньому інституті. Працював в Українському інституті проектування міст «Діпромісто»: у 1968–1976 роках — головний архітектор, у 1972–1976 роках — заступник директора, у 1976–1977 роках — головний спеціаліст технічного відділу. Помер в Києві 9 березня 1984 року.

Творчість

меморіальний комплекс у Полтаві

меморіальний комплекс у Києві

Спроектував

• Київську геофізичну обсерваторію (1947—1950);
• генеральнгий план, головний вхід, павільйони та фонтан на Виставці досягнень народгного господарства УРСР (1951—1957);
• проєкти і будівництво курортних пансіонатів в Одесі, Трускавці (1964—1969);
• меморіальний комплекс Солдатської Слави у Полтаві (1968—1971);
• меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної вій­ни» у Києві (1973—1981);
• мікрорайон на житловому масиві Комсомольський у Києві (1964—1968, у співавторстві);
• житловий мікрорайон «Український» в Ташкенті (1967—1969, у співавторстві);

Автор статей з питань архітектури і містобудування.

Працював в галузі живопису і графіки (писав пейзажі, натюрморти, портрети).

Відзнаки

• Нагороджений
  • орденами Вітчизняної війни I-го (7 липня 1945) та II-го (21 березня 1945) ступенів, Червоної Зірки (16 березня 1944)^[1];
  • медалями «За бойові заслуги» (25 серпня 1943), «За визволення Праги» (9 червня 1945), «За перемогу над Німеччиною», «За визволення Варшави»^[1];
• Заслужений архітектор УРСР з 1976 року.