Микільська Слобідка

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Микільська Слобідка (значення).

Микі́льська Слобі́дка — історична місцевість на лівому березі Києва. Розташована між сучасними вулицями Микільсько-Слобідською (Євгена Маланюка) і Каховською, пік розвитку території припав на першу половину XX століття^[1].

Микільська Слобідка Київ
Микільська Слобідка Панорама Микільської Слобідки
Загальна інформація
50°27′05.6″ пн. ш. 30°35′36.3″ сх. д.
Країна	Україна
Район	Дніпровський район
Адмінодиниця	Київ
Телефонний код	044
Транспорт
Метрополітен	«Лівобережна»
Залізнична інфраструктура	Микільська Слобідка, з. п. Лівобережна
Карта
Микільська Слобідка Микільська Слобідка (Київ)
Микільська Слобідка у Вікісховищі

Історія

На території Микільської Слобідки розташовувалося поселення неоліту Дніпро-Донецької культури.

Територія Микільської Слобідки згадується з XV століття як «земля напівкнязівська». З 1508 року — власність Пустинно-Микільського монастиря (звідси і походить її назва).

За Генеральним описом Лівобережної України 1765—1769 років, як село Микільське, зазначено у списку населених пунктів Гоголівської сотні^[2]. За описом Київського намісництва 1781 року, зазначена вже як слобідка Микільська тієї ж сотні. На той час у слобідці налічувалась 31 хата. За описом 1787 року в ній проживало 128 «казенних людей»^[3].

З XVII століття у поселенні існували декілька Миколаївських церков, останню з яких, дерев'яну на мурованому фундаменті із дзвіницею, у районі сучасної школи № 128 (вулиця Раїси Окіпної, № 6), збудували 1880 року. 25 квітня 1910 року в ній вінчалися^[4] студент-поет Микола Гумільов та Анна Горенко — майбутня поетеса Анна Ахматова. Церкву закрито у грудні 1935 року та невдовзі знищили.

З XVIII століття — робітниче поселення (переважно робітників заводу «Арсенал»).

У XIX столітті на території слобідки існував заїзд, де подорожні на диліжансах могли перепочити перед переправою до Києва.

У другій половині XIX століття на Слобідці Бродський заснував дитячий притулок для єврейських хлопчиків, який поліція закрила 1898 року^[5].

З 1903 року — адміністративний центр Микільсько-Слобідської волості Остерського повіту Чернігівської губернії.

У 1906 році від Микільської Слобідки в бік Києва було зведено Русанівський міст, який був зруйнований під час німецько-радянської війни. У 1912 році до поселення почав курсувати бензомоторний трамвай з Києва, згодом селище було сполучене трамваєм із Дарницею та містом Бровари.

Поселення складалося з трьох кутків — Пожарище, За кладовищем та Дачна.

У 1920-х роках в селі діяла дослідна станція кабінету антропології та етнології ім. Ф. Вовка^[6].

З 1923 року місцевість увійшла у межі Києва.

Навесні 1943 року, під час Другої світової війни, Микільська Слобідка була спалена німецькими військами^[7]. Надалі чимало будівель, включно з 2—3-поверховими, не відновлювалися^[8].

У 1960-х роках на території Микільсько-Слобідки передбачався проєкт лівобережного громадського центру, який зазнавав чимало змін. Реалізовані частини цього проєкту включають готель «Турист», лівобережний поштамт, Театр драми і комедії^[9].

У 1970–1980-ті роки більшу частину Микільської Слобідки знесено (вона простягалася до Русанівського каналу), на її місці зведено Лівобережний масив. Водночас чимало старих хат зберігалися у центральній частині Микільської Слобідки, прилеглій до Броварського проспекту, які були знесені лише на початку 1990-х років^[8].

У 1984 році (за іншими даними у 1986 році) розпочалося будівництво адміністративної будівлі за адресою вулиця Луначарського (нині — вул. Митрополита Андрея Шептицького), 2. Будівля призначалася для Держкомітету з матеріально-технічного постачання УРСР. Після здобуття незалежності Україною будівництво зупинилося^[10]. С 1999 року перебувало у власності «Нафтогаз України». Планувалося розмістити там головний офіс компанії. У 2018 році за розпорядженням Кабінету Міністрів України будівлю безкоштовно передано в управління національної поліції. У ньому планується облаштувати службові приміщення поліції^[11]. Станом на листопад 2022 року будівництво не відбувалося.

У 2014 році молочний завод «Галактон» переніс виробництво з Лівобережної, а на його місці зведений ЖК «Галактика».

У 2017 році Євробачення проводили у Міжнародному виставковому центрі на Броварському проспекті; до конкурсу були капітально відремонтовані вулиці Митрополита Андрія Шептицького й Р. Окіпної, станцію метро «Лівобережна».

У 2019 році вулицю Панельну перейменовано на честь Андрія Аболмасова. У 2024 році вулицю Комбінатну перейменовано на честь Дениса Рачінського^[12].

Установи

• Міжнародний виставковий центр
• Патріарший собор Воскресіння Христового УГКЦ — головний собор УГКЦ в Україні та місце розташування Київської архієпархії УГКЦ
• Готель «Турист»
• Лівобережний поштамт та музей поштового зв'язку^[13][14]
• Київський академічний театр драми і комедії

Інфраструктура

Освіта та культура

Заклади дошкільної освіти

• Заклад дошкільної освіти № 691 «Джерельце»
• Заклад дошкільної освіти № 566 «Іскорка»
• Заклад дошкільної освіти № 616
• Дитячий садочок «Країна Дитинства»
• Заклад дошкільної освіти № 628

Середня та спеціальна освіта

• Школа № 65 з поглибленим вивченням іноземних мов
• Український колеж імені В. О. Сухомлинського № 272
• На базі колежу діє соціальна спортивна школа Фонду Реал Мадрид^[15]
• Школа джазового та естрадного мистецтв

Театральні заклади

• Київський академічний театр драми і комедії
• Театральна майстерня «Театр маріонеток»

Бібліотеки

• Центральна районна бібліотека імені Павла Тичини
• Бібліотека імені Г. Тютюнника для дітей

Релігійні установи

• Патріарший собор Воскресіння Христового УГКЦ
• Церква святого Духа
• Храм Святого Великомученика і Цілителя Пантелеймона

Місця відпочинку

На Микільській Слобідці розташована «Зона здоров'я» — зелена паркова зона відпочинку біля річки Дніпро.

На території «Зони здоров'я» розташовані:

• Муніципальний пляж «Веселка»;
• Скейт-парк^[16];
• Баскетбольний майданчик.

Видатні мешканці

• Станіслав Медведенко
• Юлія Саніна
• Костянтин Грубич