Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Пореченков Михайло Євгенович

російський терорист, актор театру та кіно З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Пореченков Михайло Євгенович
Remove ads

Миха́йло Євге́нович Поре́ченков (рос. Михаи́л Евге́ньевич Поре́ченков; нар. 2 березня 1969(19690302), Ленінград, РРФСР, СРСР) — радянський і російський актор театру та кіно, телеведучий і режисер.

Коротка інформація Михайло Євгенович Пореченков, рос. Михаил Евгеньевич Пореченков ...
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пореченков.

Путініст та українофоб. Підтримує вторгнення Росії в Україну.

11 березня 2014 року Пореченков підписав звернення діячів культури Російської Федерації на підтримку політики президента Росії В. В. Путіна в Україні та Криму.

У жовтні 2014 року незаконно перетнув державний кордон України та відвідав захоплений проросійськими збройними формуваннями Донецьк, де, разом із бойовиками ДНР, стріляв із кулемета, ймовірно по позиціях українських військових у Донецькому аеропорту. У січні 2015 року Служба безпеки України оголосила Пореченкова в розшук за підозрою у вчиненні терористичного акту або погрози його вчинення[3].

Занесений до переліку людей, що створюють загрозу нацбезпеці Україні. Підписав колективне звернення «Діячі культури Росії — на підтримку позиції Президента щодо України та Криму». В Україні заборонена творчість за участю Михайла Пореченкова[4][5]. Підтримав вторгнення Росії в Україну (2022).

Remove ads

Біографія

Узагальнити
Перспектива

Народився 2 березня 1969 року в Ленінград, родині моряка Євгена Михайловича Пореченкова.(українське прізвище).

До п'яти років жив з бабусею в Псковській області, навчався в школі в своєму місті, потім жив з батьками у Варшаві (Польща), де навчався у школі-інтернаті з кінця 1970-х по 1986 роки.[6]

Навчався в Таллінському військово-політичному училищі, але не закінчив його. Через чисельні порушення дисципліни був відрахований за 10 днів до випуску. Відслужив строкову службу в Радянській армії, в будівельних військах.[7]

Після закінчення служби в армії працював в багетній майстерні. Вступив у ВДІК на курс Армена Джигарханяна, але пройти повний курс навчання не зміг. В 1991 році вступив до ЛДІТМіК на курс Веніаміна Фільштинского та закінчив його в 1996 році.

Після закінчення інституту працював у театрі «На Крюковому каналі». Потім був прийнятий в трупу Академічного театру імені Ленсовета. Також зіграв Сірано у виставі «Сірано. Сцени з Ростана» Незалежного театрального проекту.

На сцені МХТ ім. Чехова дебютував у 2002 році в виставі «Качине полювання» в ролі офіціанта.[8]

У 2003 році був прийнятий у трупу Художнього театру.

Родина та особисте життя

  • Батько — Євген Михайлович Пореченков, був моряком, потім інспектором виробничих процесів у Польщі на Гданській судноверфі, де поляки будували судна для СРСР.[6]. Зараз став письменником, поетом, пише про сина, про свої подорожі, про пташиний грип, про РАО «ЄЕС» та Слободана Мілошевича[1]
  • Мати — Галина Миколаївна Пореченкова, колишній будівельник.[6][9]
  • Позашлюбний син — Володимир Любимцев (22 грудня 1989), мати якого, Ірина Любимцева, померла в 1994 або 1995 році.[10]
  • Перша дружина — Пореченкова Катерина Олександрівна.[11], бізнесвумен, працювала перекладачем, познайомилася з Пореченковим завдяки Володимиру Шевелькову[12][13][14][15]
    • Дочка — Варвара (10 березня 1998)[14], знялася з батьком у його фільмі «День Д»[10].
  • Друга дружина — Ольга Пореченкова (1974).[16], художник, познайомилися в 1999 році, розписалися в 2000 році, працювала художником на фільмі «День Д»[13][17][18][19]
    • Син — Михайло (12 жовтня 2002).[16][20]
    • Дочка — Марія (26 грудня 2004).[20][21]
    • Син — Петро (12 липня 2010).[20][22]

Михайло дружить з Костянтином Хабенським, товаришували і їхні дружини, поки Анастасія Хабенська не вмерла 2008 року від пухлини мозку в 33 роки.[23]

Remove ads

Погляди

У березні 2014 року разом з іншими російськими культурними діячами підписав листа на підтримку дій президента Росії Володимира Путіна в Україні. Неодноразово висловлювався на підтримку так званої «Новоросії», терористичних утворень «ДНР» та «ЛНР». Вважає, що українці разом зі США ганебно ставляться до росіян. Як говориться в інтерв'ю, раніше підтримував також агресію Росії в Абхазії та Південній Осетії.[джерело?]

Remove ads

Участь у військових конфліктах

Узагальнити
Перспектива

У російсько-грузинській війні 2008 року

ДНР. Донецьк. Михайло Пореченков коментує свою поїздку в аеропорт. 31.10.2014

Під час відвідування Донецького аеропорту в жовтні 2014 року заявляв, що має досвід участі в бойових діях під час російсько-грузинської війни.[24][25]

У російсько-українській війні 2014 року

Див. також: Бої за Донецький аеропорт, Війна на сході України та Російсько-українська війна 2014
Thumb
Визнання участі в терористичних угрупованнях Михайла Пореченкова

11 березня 2014 року Пореченков підписав звернення діячів культури Російської Федерації на підтримку політики президента Росії В. В. Путіна в Україні та Криму.

30 жовтня 2014 року на Youtube-каналі «НОВОРОССИЯ TV» було оприлюднено відео «Пореченков у донецькому аеропорту», на якому актор у захисному шоломі з написом «PRESS» стріляє з багатоповерхівки великокаліберним кулеметом НСВ-12,7 «Утьос»[26] по позиціях українських військових.[27]

Перебуваючи в гостях у терористів, актор дав інтерв'ю російському каналу, в якому зізнався на камеру, що вже стріляв так і в 2008 році в Цхінвалі під час російсько-грузинського конфлікту по позиціях грузинських військових.[28] У цьому самому інтерв'ю Пореченков заявив, що відео було постановочним, а патрони — холостими. Твердження про постановочність і холості патрони пізніше спростували експерти[29], представник «ДНР»[30] і радник голови Міністерства оборони України Юрій Повх.[31] Пізніше, у 2016 р. повідомлено, що бійці ЗСУ відбили у бойовиків "кулемет Пореченкова"[32]

Реакції в Україні

З 31 жовтня 2014 року, після інциденту в Донецькому аеропорту, низка українських політиків[33] і активістів закликали українську владу й Інтерпол закрити Михайлу Пореченкову в'їзд до України та до інших країн Європи та Америки.[джерело?] Із цього дня Пореченков став об'єктом уваги активістів кампанії «Бойкот російського кіно», які стали вимагати заборонити показ фільмів в Україні за участі актора[34], також згадуючи про проблему під час суспільних акцій.[35][36]

31 жовтня 2014 року Арсен Аваков повідомив, що слідче управління Міністерства внутрішніх справ України відкрило кримінальне провадження щодо актора за ч. 4 ст. 260 Кримінального кодексу України, — участь у незаконних військових формуваннях. Норма передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років.[37]

31 жовтня 2014 року Служба безпеки України також відкрила кримінальне провадження щодо причетності Пореченкова до розстрілів мирних жителів Донецька в рядах терористичної організації «ДНР»[38][39]. Служба безпеки України зробила заяву про те, що має докази полювання актора з вогнепальною зброєю на мирних жителів в Донецьку, під час якого він розстрілював людей. Пореченков нібито заплатив гроші бойовикам за проведення такого «сафарі» — по $ 1 тис. за людину. Загалом Пореченков нібито заплатив $ 50 тис.[40].

31 жовтня 2014 року особовий склад батальйону «Луганськ-1», обурений інформацією про здійснення Пореченковим «сафарі» на людей в Донецьку, оголошує власне полювання: «Батальйоном Луганськ-1 розшукується Пореченков Михайло Євгенович, 1969 року народження, громадянин Росії, який є прихильником сепаратистів. За злочин, передбачений статтею 110, ст. 258, ст. 263 КК України»[41].

Бійці сил АТО, які тримали оборону в донецькому аеропорту, пообіцяли помститися Михайлу Пореченкову за стрілянину в них.[42]

4 листопада 2014 року Держагентство України з питань кіно скасувало або відмовило в державній реєстрації 69 фільмів за участю Михайла Пореченкова.[43]

4 листопада 2014 року у Московському художньому театрі після вистави «Трамвай «Бажання», у якій брав участь Михайло Пореченков, російська активістка Катерина Мальдон зі словами «На, Міша, постріляй! Любиш в українців стріляти? Пристрели мене!» кинула акторові «нагородний пістолет». Разом з пістолетом пані кинула Пореченкову медаль «За Лугандон».[44]

9 листопада 2014 року керівництво Донецької народної республіки за стрілянину в бік українських позицій у Донецькому аеропорту нагорордила Пореченкова званням «Народний артист Донецької народної республіки».[45]

На початку січня 2015 року Служба безпеки України повідомила, що оголосила в розшук усіх російських акторів і музикантів, які приїздили на окуповані території Донбасу.[46] 27 січня того ж року Пореченков був оголошений в розшук. Служба безпеки України інкримінує йому «вчинення терористичного акту або погрозу його вчинення». Слідчий суддя дав дозвіл на затримання з метою приводу.[47]

8 серпня 2015 року Пореченков був внесений до «Чорного списку Міністерства культури України»[48].

Реакції за межами України

31 жовтня 2014 року використання символіки преси Михайлом Пореченковим під час візиту до Донецького аеропорту засудили в ОБСЄ[49], також — голова московської спілки журналістів Павло Гусєв заявив, що через дії Михайла Пореченкова та його маскування під журналіста фактично зведені нанівець гарантії безпеки ЗМІ в зоні воєнних дій: «Якщо завтра будуть убиті або поранені наші журналісти, хай Пореченков знає, що їхня кров — на його руках».[33][50] Російський співак Йосип Кобзон заявив, що Пореченков дарма поїхав на Донбас. За його словами, винним в інциденті є не Пореченков, а люди, які його супроводжували.[51]

1 листопада 2014 року влада Латвії оголосила актора Михайла Пореченкова персоною нон ґрата, про що повідомив міністр закордонних справ країни Едгар Рінкевичс.[52]

1 грудня Пореченков висловив підтримку приїзду до Донецька свого колеги Івана Охлобистіна. Напередодні, актор Іван Охлобистін приїхав у Донецьк з новим фільмом «Ієрей-сан» та подарунками для командира террористів «Мотороли».[53]

4 грудня 2014 року в соціальній мережі «Twitter» Михайло Пореченков висловив обурення тим, що в Українській Вікіпедії, у статті про нього, його назвали «терористом „ДНР“» та «вбивцею українських солдат».[54][55] Версія тієї статті була неперевіреною патрульними (рецензентами) та була невдовзі замінена новою версією, з більш енциклопедичним та нейтральним текстом.

На початку березня 2015 року на кіностудії «Білорусьфільм» відмовилися працювати з Пореченковим. Костюмери, гримери та інші працівники поклали заяву на стіл директора «Білорусьфільму» про відмову роботи з Пореченковим, який перебуває в міжнародному розшуку. Після приїзду до Мінська його не заселили в готель, як це було прописано в домовленості. Натомість Пореченков заявив, що «на одному полі з такими білорусами не сяде».[56].

Вторгнення Росії в Україну

У 2022 році підтримав вторгнення Росії в Україну.

Remove ads

Санкції

Після стрілянини в аеропорту Донецька Латвія внесла Пореченкова до списку осіб, яким заборонено в'їзд до цієї країни.[57]

19 жовтня 2022 року, на тлі вторгнення Росії в Україну, внесений до санкційного списку України осіб, які "публічно закликають до агресивної війни, виправдовують і визнають законною збройну агресію РФ проти України, тимчасову окупацію території України".[58]

Визнання та нагороди

Лауреат премій:

  • «Золота маска» (1996, за виставу «В очікуванні Годо»)
  • «Золотий софіт»
  • «Сузір'я»
  • Премії імені В. Стржельчика
  • Премія ФСБ в номінації «Акторська робота» (2008, за головну роль у телесеріалі «Ліквідація» та за створення образів російських офіцерів в інших фільмах)

Творчість

Ролі в театрі

Академічний театр ім. Ленради

  • «Войцек» — Капітан
  • «Чекаючи на Годо» С. Беккета. Режисер:Юрій Бутусов — Поццо
  • «Король, дама, валет» — Франц
  • «Калігула» — Гелікон
  • «Братик Кролик на Дикому Заході» — Братик Черепаха, Індіанець
  • «Клоп» — Присипкін
  • «Дама-примара» — Косме
  • «Смерть Тарєлкіна» Сухово-Кобиліна — Расплюєв

Московський художній театр ім. А. П. Чехова

  • 2002 — «Качине полювання» А. Вампілова. Режисер: Олександр Марін — офіціант[8]
  • 2004 — «Біла гвардія» М. А. Булгакова. Режисер: Сергій Женовач — Мишлаєвський Віктор Вікторович, штабс-капітан, артилерист
  • 2005 — «Гамлет» Шекспіра. Режисер:Юрій Бутусов — Полоній
  • 2008 — «Крейцерова соната» Лев Толстой. Режисер: Антон Яковлєв —Позднишев

Фільмографія

Більше інформації Рік, Українська назва ...

Режисер

  • 2008 — День Д

Дубляж

  • 1999 — Шосте чуття — Малколм Кроу (Брюс Вілліс)
  • 2001 — Історія лицаря — Вільям Тетчер (Ульрік фон Ліхтенштайн із Гільдерланда) (Хіт Леджер)
  • 2002 — Алі Джі в парламенті — Алі Джі (Саша Барон Коен)

Зйомка в рекламі

  • Реклама майонезу «Ряба»[59]
  • Реклама мобільного оператора МТС (спільно з Михайлом Трухіним та Миколою Валуєвим)
  • Реклама автомобіля Kia Sorento
  • Реклама велосипедів Cube

Комп'ютерні ігри

Телебачення

Документальні фільми

  • 2011 — Михайло Пореченков. Тепер у мене все є
  • 2010 — Мій син — Андрій Краско (документальний)
  • 2009 — Алтайський самородок. Панкратов-Чорний (документальний)
  • 2007 — Олександр Дедюшко. Перевищення швидкості (Україна, документальний)
  • 2006 — Як відходили кумири (документальний) Андрій Краско
  • 2006 — Андрій Краско. Несхожий на артиста (документальний)

Освіта

  • Талліннське вище військово-політичне будівельне училище
  • ВДІК
  • ЛДІТМіК
Remove ads

Див. також

Примітки

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads
Remove ads