Мишлаєвський Владислав Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мишлаєвський.

Владисла́в Олекса́ндрович Мишлає́вський (нар.? — пом.15 жовтня 1951) — полковник лейб-гвардії 3-го стрілецького полку. У ЗСПР і Російській Армії до евакуації Криму. Служив у Російському Корпусі. Син відомого генерала від інфантерії Олександра Захаровича Мишлаєвського.

Мишлаєвський Владислав Олександрович
Народження	невідомо
Смерть	15 жовтня 1951(1951-10-15)  Ульм, Тюбінген, Німеччина
Країна	Російська імперія
Рід військ	піхота
Освіта	Перший кадетський корпус (Санкт-Петербург) і Павловське військове училище
Звання	Полковник
Нагороди	Орден Святого Володимира 4 ступеня Орден Святої Анни 4 ступеня

Життєпис

Родина

Батько Олександр Захарович Мишлаєвський (нар.13 березня 1856, Златопіль — пом.1920) — відомий генерал від інфантерії, професор, історик.

Навчання

Закінчив Перший кадетський корпус (1907), Павловське військове училище (1909), випущений в лейб-гвардії 3-й стрілецький полк.

Військова діяльність

6 грудня 1913 року отримує підвищення з підпоручика в поручики з вислугою з 6 серпня 1913 року^[1].

1915 року учасник Першої світової війни у чині поручик, контужений^[2], але залишився в строю, був поранений і відправлений до петроградського шпиталю^[3].

Полковник лейб-гвардії 3-го стрілецького полку.

В січні 1920 року командир одного із загонів Білої армії у районі Сочі, де на той час працював у шпиталі Михайло Булгаков і чи то чув про нього, чи й, навіть, познайомився^[4]. Ймовірно саме через це у романі Біла гвардія є персонаж з таким же прізвищем. Існує тогочасна поштотелеграма за його підписом^[5].

У ЗСПР і Російській Армії до евакуації Криму. Евакуйовано на кораблі «Модіг».

В еміграції

В еміграції в Югославії, голова Союзу Інвалідів у Белграді. Працював в Управлінні залізниці.

Служив у Російському Корпусі з 31 жовтня 1941 року - молодший офіцер 4-ї сотні 2-го батальйону 1-го полку (обер-лейтенант), з січня 1942 року - командир 4-ї сотні того ж полку (гауптман), з грудня 1942 року командир 1-ї роти 3-го полку, з 22 грудня 1944 року - командир охоронної роти при штабі 4-го полку^[6].

Після 1945 року — в Німеччині в таборі DP, з 1947 року голова ряду відділів Союзу Інвалідів. Очолював Мамингенський, Анберський та Дармштадтський підрозділи.

Останні роки життя

Помер після складної операції 15 жовтня 1951 року в Ульмі, Німеччина.

Нагороди

• Орден Святої Анни 4 ступеня з написом "За хоробрість" ( 1914)^[7].
• Орден Святого Володимира 4 ступеня ( 1915)^[7].

Сім'я

Дружина Любов.

Донька Людмила.