Могилевський Володимир Юрійович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Могилевський.

Володи́мир Ю́рійович Могиле́вський (13 листопада 1953, Ковель — 8 квітня 2014, Київ) — український мистецтвознавець, графік і педагог; кандидат мистецтвознавства з 1990 року; член Спілки радянських художників України з 1988 року.

Могилевський Володимир Юрійович
Народився	13 листопада 1953(1953-11-13)  Ковель, Волинська область, Українська РСР, СРСР
Помер	8 квітня 2014(2014-04-08) (60 років)  Київ, Україна
Діяльність	мистецтвознавець, графік, педагог
Alma mater	Київський державний художній інститут (1979)
Галузь	мистецтвознавство
Заклад	Київський державний художній інститут
Науковий ступінь	кандидат мистецтвознавства
Вчителі	Асєєв Юрій Сергійович Білецький Платон Олександрович Клєваєв Вадим Михайлович і Міляєва Людмила Семенівна
Відомі учні	Петрашик Володимир Ігорович Корусь Олена Павлівна Зайченко-Свєчникова Олена Георгіївна Гордова Тамара Федорівна
Членство	Спілка радянських художників України

Біографія

Народився 13 листопада 1953 року в місті Ковелі Волинської області (нині Україна). 1979 року закінчив Київський художній інститут, де навчався зокрема у Юрія Асєєва, Платона Білецького, Вадима Клєваєва, Людмили Міляєвої.

З 1980 року викладав у Київському художньому інституті/Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури: з 1995 року — доцент кафедри теорії, історії мистецтва. Серед учнів: Володимир Петрашик, Олена Корусь, Олена Зайченко, Тамара Гордова. Упродовж 1998—2000 років вів передачі про художників на УТ-1.

Жив у Києві, в будинку на вулиці Доброхотова, № 20/19, квартира № 5^[1]. Помер у Києві 8 квітня 2014 року.

Творчість

• декоративна статуя для фонтана «Нептун» (1972, Фюрстенвальде);
• декоративне панно для кафе «Полювання на ланей» (1972, Фюрстенвальде);

графічні цик­ли

• «Кінотипи» (1987);
• «Навколо футбольного м'яча» (1990);
• «Тихе болото» (1995—1999);
• «Телехвонізація» (2000);
• «Що може верблюд звичайний» (2000);
• «Дещо про свинство» (2001);
• «Сортиріада» (2002).

У галузі сатиричної і гумористичної графіки малював шаржі, ілюстрував книги, зокрема:

• «В пошуках шахової істини» (1992);
• «Казки» П. Кононенка (1994).

Брав участь у мистецьких виставках з 1987 року, зокрема був учасником конкурсів гумору та сатири у Габрово у 1991, 1993 роках. Персональні виставки відбулися у Києві у 1987, 1990, 2003 роках, Миколаєві у 2001 році.

Мистецтвознавство

Наукові дослідження у галузях теорія та історії мистецтв, художньої критики.

Уклав альбоми

• «Народний художник України Микола Попов» (2004, у спів­авторстві);
• «Аркадий Трубников. Живопись, графика. Город: Пейзажные мотивы Киева по роману Михаила Булгакова» (2005);
• «Федір (Алі) Ізенбек. Живопис, графіка, рисунок» (2006, у спів­авторстві).

Праці

• Від задуму до втілення: Нариси, есе. (Київ, 1989);
• Загадка невдалої облоги // КС. 1995. № 4–5 (у спів­авторстві);
• До історії створення ордена Ярослава Мудрого. (Київ, 1999);
• Художній метал в архітектурі Києва кінця XIX — початку XX століття. (Київ, 2000);
• Художній метал в архітектурі Києва у контексті проблеми традицій // Пластичне мистецтво. 2002. № 1;
• История художественного литья. (Санкт-Петербург, 2003, у спів­авторстві);
• Емоційність та асоціативність — мистецькі крила Олександра Ковальчука // Київ. 2004. № 6;
• В історії українського мистецтва не значиться // Українська академія мистецтв: Дослідницькі та науково-методичні праці. Київ, 2005. Випуск 12;
• Керамічний «квіткосвіт» Віри Томашевської // Образотворче мистецтво. 2009. № 3;
• Огорожі. Ворота. Хвіртки // Ковальня майстерня. 2011. № 1;
• Очі Богоматері // Ковальня майстерня. № 4;
• Дерево ковальського ремесла // Ковальня майстерня. 2012. № 1.

Автор передмови до альбому «Товстуха Є. С. Барви слова і пензля» (2006), сценаріїв двох документальних фільмів, 25 статей в Енциклопедії сучасної України^[2].