Мориквас Надія Мирославівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мориквас.

Наді́я Миросла́вівна Мориква́с (нар. 9 травня 1952, с. Шельпаки, Україна) — українська письменниця, есеїстка, літературознавиця. Кандидат філологічних наук. Член Національної спілки журналістів (1983) та письменників України (1995).

Надія Мориквас
Надія Мирославівна Мориквас
Надія Мориквас під час презентації 7 тому повного зібрання творів Ольги Кобилянської (видавництво Букрек, Чернівці) на Львівському Книжковому Форумі (2019)
Народилася	9 травня 1952(1952-05-09) (73 роки) с. Шельпаки, нині Тернопільський район, Тернопільська область, Україна
Громадянство	УРСР →  Україна
Національність	українка
Діяльність	письменниця, літературний критик, журналістка, редакторка
Галузь	література[1], літературна критика[1], журналістика[1] і редагування[1]
Відома завдяки	письменниця, літературознавиця, журналістка
Alma mater	Львівський університет
Знання мов	українська[1]
Членство	Національна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України
Батько	Мирослав
Нагороди	Всеукраїнська літературна премія імені Павла Тичини Львівська обласна премія імені Богдана Лепкого
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Надія Мориквас народилася 9 травня 1952 року в с. Шельпаки, нині Тернопільського району Тернопільської области України.

Закінчила факультет журналістики Львівського університету (1980).

Працювала:

• робітницею на підприємствах Львова;
• кореспонденткою Яворівської районної газети (Львівська область), львівської молодіжної газети «Ленінська молодь», газети «Львівський залізничник»;
• заступницею редактора газети «Літературний Львів» (1994—1999);
• керівницею пресцентру Асоціації роботодавців Львівської області, головною редакторкою журналу «Річ» (1999—2001, економіка і культура);
• наповнювала авторську колонку в газеті  «Поступ» (2001—2002, м. Львів);
• ведучою авторських літературних програм на Львівському телебаченні та обласному радіо;
• редагувальницею часописів «Галицька брама» і «Наша спадщина».

Від 2000 року — головна редакторка журналу «Річ» [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] (з 2009 — інтернет-видання).

Творчість

Авторка

• збірок поезій:
  • «Біле місто» (1991),
  • «Танці на льоду» (1996),
  • «Істина срібноти» (1998),
• книг прози:
  • «Спокуса вічністю. Щоденник іронічної прози» (1997, 1998, 1999),
  • «За нас у Львові: Міфи і міти» (2001),
  • «Рід: Українські хроніки» (2002, 2003),
  • «Меланхолія Степана Чарнецького» (2005),
  • «Час без любови» (2007),
  • «Де мій брат?» (2010),
  • «Корнелія» (2015)^[2],
  • «Винова гора» (2017)^[3],
  • «Люди свого часу» (2019)^[4],
• статей
  • Степан Чарнецький і Генрик Збєжховський: останні представники «музівської» богеми [Архівовано 12 липня 2020 у Wayback Machine.] (2009).

Авторка рецензій, передмов, літературних портретів, есеїв у збірниках та періодиці. Окремі твори Надії Мориквас перекладені німецькою, італійською, угорською, румунською мовами^[5].

Відзнаки

• Всеукраїнська літературна премія імені Павла Тичини (2024) — за поетичну збірку «Танець спійманої рибини»^[6];
• Львівська обласна премія імені Богдана Лепкого — за біографічний роман-есей «Меланхолія Степана Чарнецького» (2006)^[7];
• Лауреатка премії імені Стефана Федака — за роман-есей «Корнелія» (2015).