Мошурів

Мошу́рів — село в Україні, в Тальнівській міській громаді Звенигородського району Черкаської області. Розташоване на обох берегах річки Мощурів (притока Гірського Тікича) за 9,5 км на захід від міста Тальне та за 8 км від автошляху Н16. Населення становить ▼1694 особи.

село Мошурів
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Звенигородський район
Тер. громада	Тальнівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA71020290230090928
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	XVI століття
Населення	2015
Поштовий індекс	20432
Телефонний код	+380 4731
Географічні дані
Географічні координати	48°53′24″ пн. ш. 30°35′3″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	209 м
Водойми	р. Мощурів
Місцева влада
Адреса ради	20401, Черкаська обл., Звенигородський р-н, м. Тальне, вул. Соборна, буд. 28
Карта
Мошурів
Мошурів
Мапа
Мошурів у Вікісховищі

Історія

Перша згадка про с. Мошурів датується XVI ст. Походження назви села, за переказами, пов'язане з тим, що по березі річки проходив чумацький шлях. На мальовничому березі тюркські кочівники та чумаки зупинялися на відпочинок, пили воду з кринички, яка нині носить назву Чумацька. Родючі землі, клімат, густі ліси сподобалися чумакові на розповсюджене серед татар ім'я Мошура. Він вирішив тут оселитися, привіз сюди свою сім'ю і своїх товаришів. Так утворилося ціле поселення, що й дало початок виникнення села, назва якою походить від першого поселенця — Мошури.

Поблизу села відомо про чотири поселення трипільської культури та сім ранньослов'янських — черняхівської культури VII—VIII ст.

Кобзина криниця знаходиться у лісі. За легендою, під час одного з татарських набігів люди заховалися від ворогів у лісі, в урочищі. Серед них був і кобзар. Татари вислідили людей і знищили всіх, живим залишився лише кобзар, але був тяжко поранений. На тому місці він й сидів, однією рукою, як міг, грав на кобзі. Татари повернулися й убили сивочолого кобзаря. На тому місці де сидів кобзар і впала кобза, забило чисте, мов поминальна сльоза, джерело. Про давність цієї історії свідчать ще й спогади найстаріших людей села^{[джерело?]}. Вони завжди ходили до джерела, щоб напитися його холодної води.

У 1923 р. утворено три товариства спільного обробітку землі «Жовтень», «Травень», «Шевченкове», які в 1953 р. об'єднано в один колгосп «Великий Жовтень». 18 травня 1993 р. колгосп «Великий Жовтень» реорганізовано в ЗАСТ «Мошурівське».

Під час Голодомору 1932—1933 рр. померли 722 особи, репресовано 77 осіб. Під час Німецько-радянської війни 500 мошурян воювали на фронтах, 239 загинули, 209 відзначено нагородами, 27 повернулися інвалідами.

На сьогодні^[коли?] діють загальноосвітня школа І-III ступенів, музична школа, дитячий садок, дільнична лікарня, будинок культури, магазини, відділення зв'язку, функціонують сільськогосподарські фермерські господарства. Кількість дворів — 1003.

1 жовтня 2017 року у Мошурові митрополит Іоан освятив новозбудований храм УПЦ КП на честь святого Пророка і Предтечі Господнього Іоана Хрестителя^[1].

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[2]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	1984	98.46 %
російська	28	1.39 %
румунська	2	0.10 %
польська	1	0.05 %
Усього	2015	100 %

Галерея

• 
  Вулиця Шевченка
• 
  Будинок культури та сільська рада
• 
  Школа
• 
  Амбулаторія
• 
  Пошта
• 
  Магазин
• 
  Церква
• 
  Ставок на річці Мощурів
• 
  Парк "Гуральня"
• 
  Джерело у парку
• 
  Пам'ятний хрест
• 
  Пам'ятник воїнам-односельцям

Відомі люди

Народились

• Бірченко Василь Григорович — заступник міністра юстиції України;
• Чернишенко Анатолій Вадимович — радник посольства України в Хорватії;
• Семеняк-Штангей Валентина Миколаївна — член Національної спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України;
• Катернога Мусій Тимофійович (21 квітня 1912 — 19 грудня 1998) — архітектор-художник, кандидат архітектурних наук;
• Криничка Опанас Іонович (? — 28 квітня 1930) — курінний отаман Повстанської дивізії Уманщини;
• Сошинський Олег Іванович — заслужений працівник культури УРСР, почесний громадянин міста Тальне;
• Штангей Володимир Фокович (1895 — 3 листопада 1937) — письменник доби Розстріляного Відродження.

Закінчили школу

• Атаманюк Юлій Андрійович — доктор філософії, професор, заслужений працівник сфери послуг України, академік Української академії наук України.

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)