Моісеєнко Володимир Миколайович (військовик)

Володи́мир Микола́йович Моісе́єнко (28 січня 1974(19740128), м. Ангарськ, Іркутська область — 30 липня 2014, с. Шишкове, Луганська область) — сержант 1-ї окремої танкової Сіверської бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Моісеєнко Володимир Миколайович
Сержант
Загальна інформація
Народження	28 січня 1974(1974-01-28) Ангарськ
Смерть	30 липня 2014(2014-07-30) (40 років) Шишкове
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Танкові війська
Формування	1 ОТБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої під Щастям (2014)
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мойсеєнко.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Моісеєнко Володимир Миколайович.

Життєпис

Родом з Іркутська, має брата, коли йому було 6 років, помирає мама. Після 9 класів взятий в прийомну сім'ю, проживав у селі Іржавець, згодом прийомні батьки лишили його напризволяще. Вихованням займався односелець, що працював в Ічнянському ПТУ. Навчався в Ічнянському філіалі Сокиринського професійно-технічного училища №36. Від військкомату у Прилуках вивчився на водія, пішов до армії. Дмитро Галіч, якого Володимир іменував прийомним батьком, допоміг влаштуватися на роботу, залізничник — Гужівський залізничний переїзд, по тому працював охоронцем; одружився, взяв жінку з двома дітьми, спільно набули третю.

Доброволець, призваний 19 березня 2014 року; водій роти матеріально-технічного забезпечення 1-ї окремої танкової бригади. Загинув під Луганськом — біля села Шишкове — автомобілем доставляв набої та харчові продукти на блокпост, підірвався на міні, він та майор Сергій Деркач померли миттєво.

2 серпня 2014 року похований в селі Іржавець Ічнянського району. Вдома лишилися дружина Ольга та троє дітей, середній В'ячеслав, син Дмитро пішов в перший клас без батька.

Нагороди та вшанування

8 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[1].

5 березня 2015-го в Іржавці на будинку середньої школи (вул. Шевченка, 65) відкрито пам'ятну дошку на пошанування Володимира Моісеєнка^[2].

14 вересня 2015 року на будівлі Ічнянського професійного аграрного ліцею відкрито меморіальну дошку Володимира Моісеєнка^[3].

У райцентрі Ічня щорічно проводяться спортивні змагання, турніри з волейболу та боксу, на честь загиблих в АТО земляків — Володимира Моісеєнка, Станіслава Кривоноса та Юрія Сороки^[4].