Міхал Ковальчук

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ковальчук.

Міхал Ковальчук (пол. Michał Kowalczuk, 1855, Станиславів, нині Івано-Франківськ — 14 березня 1938, Львів) — архітектор, реставратор, художник, історик мистецтва.

Міхал Ковальчук
Народження	1855(1855) Станиславів, нині Івано-Франківськ
Смерть	14 березня 1938(1938-03-14) Львів
Поховання	Личаківський цвинтар
Країна	Австро-Угорщина →  ЗУНР →  Польща
Навчання	Національний університет «Львівська політехніка»
Діяльність	архітектор, скульптор
Праця в містах	Львів
Архітектурний стиль	історизм, модерн
Міхал Ковальчук у Вікісховищі

Будинок на вул. Стрийській, 5

Вілла на вул. Ген. Чупринки, 33

Будинок архіву мап на вул. Личаківській, 2

Вілла на вул. Ген. Чупринки, 96

Будинок на вул. Різьбярській, 5

Біографія

Народився 1855 року у Станиславові (тепер Івано-Франківськ). Син Миколая Боруцького і Марії Ковальчук. У Станиславові закінив реальну школу. У 1874—1880 роках навчався у Львівській політехніці. Отримав стипендію, завдяки якій протягом 1880—1882 років навчався в Італії. Був асистентом на кафедрі будівництва, а згодом — приватним доцентом історії архітектури у Львівській політехніці.^[1] Належав до Інженерної палати Львова^[2], член Міської ради у 1897—1899 роках.^[3] Від 1880 року член Політехнічного товариства у Львові, а у 1893—1894 роках входив до його правління.^[4] У 1893—1896 роках був членом редакції друкованого органу товариства — журналу «Czasopismo Techniczne».^[5] 1910 року експонував фотографії пам'яток на виставці польських архітекторів у Львові, організованій товариством.^[6]

Займався реставрацією старовинних будинків і храмів. Створив велику кількість рисунків, у яких точно відображав архітектурні деталі пам'яток. У Львівському історичному музеї зберігається графічна реконструкція пресбітерія львівської латинської катедри, роботи Ковальчука.^[7]

Автор частини ілюстрацій книжок Владислава Лозинського «Патриціат і львівське міщанство XVI i XVII століть», 1892 (Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku), «Львівське мистецтво XVI i XVII століть. Архітектура і скульптура», 1901 (Sztuka lwowska w XVI i XVII wieku. Architektura i rzeźba); Маєра Балабана «Єврейська дільниця: її історія і пам'ятки», 1909 (Dzielnica Żydowska: jej dzieje i zabytki).^[1] Автор текстів і частини рисунків серії таблиць «Пам'ятки мистецтва в Польщі» (Zabytki sztuki w Polsce), виданих під керівництвом Юліана Захаревича у чотирьох зошитах протягом 1885—1888 років.^[8] Результати обмірів пам'яток, разом із проєктами експонував на Будівельній виставці у Львові 1892 року.^[9]

Автор праці «Cech budowniczy we Lwowie za czasów polskich do r. 1772». Друга її частина, що мала охоплювати 1772—1918 роки, залишилась у рукописі і перебуває у власності родини.^[1] Написав розділи про назву, топографію і статистику Львова, про пам'ятки Львова, про Галицьку крайову виставку (спільно з Теофілом Меруновичем) у путівнику 1894 року.^[10]

Помер у Львові 14 березня 1938 року. Похований на Личаківському цвинтарі. Був одружений з Йоанною Подгалич, мав шістьох дітей. Родина проживає зокрема у Кракові, Свідниці, Монреалі.^[1] Його внуком є геофізик Єжи Ковальчук, професор Гірничої академії у Кракові.^[11]

Споруди

• Житловий будинок споруджений у 1885—1886 роках на нинішній вулиці Дорошенка, 54. Проєкт розроблявся у співавторстві з архітектором Іваном Левинським^[12].
• Керівництво спорудженням дерев'яної церкви Воздвиження Чесного Хреста в селі Звижень 1888 року. Проєкт Юліана Захаревича^[13].
• Прибуткові будинки на вулиці Бандери, 83—85 (1892)^[14].
• Проєкт радикальної перебудови структури вулиць Львова, запропонований 1892 року^[15]
• Неоренесансне живописне і скульптурне оформлення інтер'єру каплиці святого Бенедикта.(Дідушицьких) львівського костелу єзуїтів від 1893 року. Проєкт вівтаря, реалізований майстром Станіславом Круком (втрачений). Під керівництвом Ковальчука працював архітектор Сильвестр Гавришкевич, художник Кароль Гаймрот^[16]. Загальне керівництво Юліана Захаревича^[17].
• Дерев'яна церква святої Параскеви у селі Великосілки (1892)^[18].
• Будинок архіву мап на вулиці Личаківській, 2. Проєкт створено в бюро Намісництва, експонувався на Будівельній виставці у Львові 1892 року. Співавтори Вацлав Пшетоцький, П. Скварчинський^[19].
• Перебудова фабрики Леопольда Шімзера на вулиці Пекарській, 97 у Львові (1892—1893)^[20].
• Проєкт гробівця Артура Ротлендера-Роланда на Личаківському цвинтарі у Львові (1893 виконала майстерня Леопольда Шімзера)^[20].
• Павільйон для виробів закладу з Дроговижа і Скарбківської фундації на Крайовій виставці у Львові 1894 року. Проєкт у «швейцарському» стилі реалізував А. Передяткевич^[21].
• Палац у селі Угри (1895)^[14].
• Прибутковий будинок на проспекті Шевченка, 16 (1895—1896).^[14]
• Дім Л. Лубенського і Г. Домбровського на розі вулиць Стрийської, 5 і Рутковича, 2, споруджений у 1896—1897 роках. Необарокове скульптурне оздоблення виконав скульптор Броніслав Солтис^[22].
• Проєкт і керівництво реставрацією латинського кафедрального собору у Львові (1896—1898).^[14] В основному це було неоготичне переоформлення пресбітерія. Інтер'єр розписано орнаментальними мотивами, наново викладено підлогу. Входи до каплиць обрамлено двома новими неоготичними порталами, у вікнах встановлено масверки — усе проєкту Ковальчука, виконано у 1892—1899 роках фірмою Фердинанда Маєрського. У північну стіну вмонтовано два балкони. Усунуто прибудову зі сходу, у захристях влаштовно нові неоренесансні портали^[23].
• Костел і монастир реформатів на нинішній вулиці Шевченка у Львові. Споруджений у 1896—1900 роках у стилі необароко з елементами класицизму. Костел зберігся у значно перебудованому вигляді^[24].
• Прибутковий будинок вулиці Різьбярській, 5 (1897)^[14].
• Власну віллу на вулиці Кшижовій, 33 (1898).
• Вілли на вулиці 29-го Листопада, 41 (1895), вулиці Кшижовій, 21 (близько 1900).
• Кам'яниця, споруджена у 1898—1899 роках на вул. Пекарській, 25^[25]
• Неоготичний парафіяльний костел Матері Божої Неустанної Помочі в Сороцькому. Збудований у 1902—1907 роках. Мистецтвонавець Томаш Зауха припускає авторство Ковальчука у подібних за будовою і архітектурним декором костелах у Заболотові (1898—1902) і Мишлятичах (1909)^[26].
• Чиншові кам'яниці на вулиці Снопківській, 35—37 (1906—1907)^[27].
• Неоготичний костел у селі Сетеш (1906—1910)^[28].
• Проєкт неороманської каплиці Білінських (виконала майстерня Леопольда Шімзера) на Личаківському цвинтарі.^[29]
• Чиншова кам'яниця адвоката Владислава Балько на вул. Крашевського, 9 (1891—1892)^[30].

Друковані праці

• Cech budowniczy we Lwowie za czasów polskich do r. 1772.
• Architektura w Starożytnym Rzymie. Od najdawniejszych czasów do r. 14 po Chr. — Lwów, 1891.
• Ilustrowany przewodnik po Lwowie i Powszechnej wystawie krajowej. — Lwów: Drukarnia Wł. Łozińskiego, 1894. Розділи «Nazwa, topografia, stosunki fizyograficzne, statystyka», «Opis szczegółowy miasta i jego pamiątek», «Powszechna Wystawa krajowa r. 1894 we Lwowie».
• Historia architektury Egiptu. — Lwów, 1895/6.
• Zarys historii sztuki.
• Wstęp // Katalog wystawy przemysłu budowlanego we Lwowie 1892, Lwów, 1892^[31].