Сороцьке

Соро́цьке — село в Україні, належить до Іванівської сільської громади Тернопільського району Тернопільської області. До 2015 року було центром Сороцької сльської ради .

село Сороцьке
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Тер. громада	Іванівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA61040210050026351
Основні дані
Засноване	1474
Населення	870
Територія	5,81 км²
Площа	3,860 км²
Густота населення	149.74 осіб/км²
Поштовий індекс	47620
Телефонний код	+380 3551
Географічні дані
Географічні координати	49°22′42″ пн. ш. 25°50′44″ сх. д.
Водойми	р. Сороцька
Найближча залізнична станція	Скалат
Місцева влада
Адреса ради	48137, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Іванівка, Іванівська ТГ, вул. Лесі Українки, буд. 36
Карта
Сороцьке
Сороцьке
Мапа
Сороцьке у Вікісховищі

Від 12 червня 2020 року ввійшло у склад Іванівської сільської громади.

Розташоване на півночі району, на берегах р. Сорочанка (Сороцька), за 17 км від Теребовлі та за 11 км від найближчої залізничної станції Скалат.

Історія

Вперше згадується у 1474 році. Назва Сороцьке походить від гідроніма Сорочанка (Сороцька). За іншою версією, назву виводять від прізвища першопоселенця Сорока.

У 1474 році поселення, що належало королю було розташоване між територіями нині розташованих сіл Сороцьке і Митниця; де пролягав Кучманський шлях.

Під час одного з турецько-татарських набігів поселення було знищене майже вщент. Вцілілі мешканці перебралися подалі від шляху і заснували сучасне Сороцьке.

У 1519 році король Сиґізмунд І Старий дозволив викупити село у Яна Сороцького Вацлавові Баворовському.

Тривалий час населений пункт належав ґрафу Потоцькому, в середині XVIII ст. — Дульським, першій половині XIX ст. — Забільським, близько 1870 — Баворовським.

У 1772 році, після першого поділу Речі Посполитої, Сороцьке увійшло до Габсбурзької монархії.

Під час Першої світової війни в Леґіоні УСС воювали сільські добровольці Северин Борачок (1898—1975) та інші. У церкві святої Покрови була дубова табличка, на якій висічені прізвища усусусів, які загинули в 1917 році. Обставини зникнення таблички невідомі. Жителі села пам'ятають лише окремі імена та прізвища — Каракуць, Микола Мартинюк, Погорілець, Свистун, Лука Свистун, Денис Слюз, Хедан, Іван Юзва та інші.

В УГА боролися мешканці села: Василь Гнида, Ілля Заблоцький, Петро Крупа, Теодор Погорілець; два останні були діяльними у товариствах «Просвіта», «Луг», «Рідна школа».

Після Першої світової війни в селі було створено філію товариства «Просвіта» (голова Микола Воробець), активними учасниками якого були: Іван Філь, Марія Філь, Михайло Цимбалюк, Іван Чуйка та інші; хату-читальню (голова Леон Ярошевський); драматичний та інші гуртки; «Луг» (керівник Микола Воробець).

15 червня 1934 р. Сороцьке було передане зі Скалатського повіту до Теребовлянського^[1].

Відомо, що у 1939 році в Сороцькому діяв осередок ОУН, провідну роль у ній відігравав керівник станиці Іван Калиняк, який став першою жертвою НКВС.

З 17 вересня 1939 Сороцьке — під радянською окупацією. Почалися масові арешти і розстріли «неблагонадійних», зокрема у 1941 році були закатовані в Тернопільській тюрмі мешканці села Іван Бачинський, Йосип Гавдьо, Леонід Каракуць, Іван та Леонід Лошньовські, Йосип Рій, Володимир Шупа, Михайло Юрків.

З 7 липня 1941 по 22 березня 1944 село перебувало під німецькою окупацією. Нацисти вивезли на примусові роботи до Німеччини понад 50 юнаків та дівчат. Із мобілізованих на фронти німецько-радянської війни чоловіків загинуло 38, пропали безвісти 52, подальша доля 11 чоловіків невідома.

Після другого приходу радянських окупантів за зв'язок із ОУН та УПА у Сибір вислані сорочанці: Йосип Гарматій, Леонід Каракуць, Павло та Олександр Коренківські, Григорій Мудрий, Іван Сагайдак, Федір і Ярослава Свистуни, Марія Філь та інші. Арешти й переслідування тривали до 1950 року.

21 листопада 1944 року партизани УПА смертельно поранили в селі бійця винищувального батальйону, поляка Юзефа Кобилюка (помер в госпіталі в Скалаті). Через два дні повстанці знову навідалися в село на кладовище, де зірвали похоронну процесію Кобилюка, ліквідувавши ще кілька яструбків-поляків. Під час атаки загалом загинуло 28 поляків^[2].

У 1991 році в Сороцькому було відновлено філію товариства «Просвіта».

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Іванівської сільської громади ^[3].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Теребовлянського району, село увійшло до складу Тернопільського району^[4].

Політика

Парламентські вибори, 2019

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610868, розташована у приміщенні будинку культури.

Результати

• зареєстровано 585 виборців, явка 57,61%, найбільше голосів віддано за «Європейську Солідарність» — 24,17%, за «Слугу народу» — 18,73%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 15,71%.^[5] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 45,45%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 14,24%, за Володимира Бліхаря (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 13,03%^[6].

Релігія

Старожили згадують, що в селі була династія священиків із родини Лужницьких, їх замінила династія Купчинських, коли о. Євген Купчинський (1867—1938) одружився з дочкою священика Лужницького. Отець Євген організував у селі хор (100 осіб), писав музику, грав на цитрі. Його син теж став священиком.

29 червня — 6 липня 2008 в селі проведено святу місію під проводом о. М. Шевчишина з благословення архієрея Тернопільсько-Зборівської єпархії Василія Семенюка, який 6 липня освятив місійний хрест.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці

Мурована греко-католицька церква Покрови Пресвятої Богородиці збудована 1863 року.

Церква Покрови УГКЦ

Костел

Костел Матері Божої Неустанної Помочі збудований у неоготичному стилі в 1902—1907 роках коштом місцевих земле- і майновласників Баворовських: графа Міхала-Віктора Баворовскі (1860—1933) і його дружини Марії-Северини з родини графів Дунін-Борковських (1862—1919) за проектом архітектора Міхал Ковальчук. Нині без догляду і поступово руйнується.

Костел

Капличка, фігура

• капличка Божої Матері із джерелом (1991),
• «фігура» святій Теклі (XIX ст.; за народним віруванням вважають, що вона захищає село від стихійного лиха).

Пам'ятки

• Будинок, у якому проживав о. Купчинський Євген^[d] – композитор, музикант-цитрист, громадський діяч;

Пам'ятники

• споруджено воїнам-односельцям^[d], полеглим у німецько-радянській війні (1971),
• насипано символічну могилу Борцям за волю України (1991),
• встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини (друга половина XIX ст., відновлений 1991).

• 
  Символічна могила Борцям за волю України
• 
  Пам'ятний знак воїнам-землякам

Пам'ятка природи

• гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення Сороцьке джерело. Його історія пов'язана з розповідями про об'явлення Матері Божої та чудодійними властивостями води. 1991 тут побудована капличка Божої Матері; добудована у 2011.

  

  Капличка над джерелом

Шкільництво

У 1838 році в селі була заснована однокласна школа з українською мовою навчання. У 1918 році сформовано чотирикласну школу з обов'язковим вивченнями релігії, яку викладав священик Євген Купчинський. Велику просвітницьку роботу здійснювали Леонід Лужицький і Тома Юркевич.

Нині працюють дитячий садочок, Сороцька загальноосвітня школа I—II ступеня.

Соціальна сфера

В Сороцькому працюють Будинок культури, бібліотека, фельдшерською-акушерський пункт, відділення зв'язку, Контінентал фармерз груп, три торгових заклади.

У 1953 році було примусово організовано колгосп. Нині селянські земельні паї орендують ТОВ ТЕР «Агро», ФГ «Сорочанське-Агро», «Урожай», «Надія».

Населення

У 2014 році в селі налічувалося 410 дворів.

Чисельність населення, чол.
1900	1910	1921	1931	1938	1959	1970	1979	1989	2001	2007	2011	2013	2014	2015	2016
										885[7]			870[8]

Відомі люди

Народилися

• Бачинський Олександр — церковний діяч, богослов, педагог, письменник, видавець, перекладач.
• Бачинський Павло — церковний і громадський діяч
• архітектор Роман Бекесевич (нар. 1923),
• Борачок Северин — живописець у США.
• видавець, діяч культури Василь Ванчура (нар. 1960),
• Ванчура Роман Миколайович (* 1934) — український військовик та громадський діяч, вояк Української повстанської армії.
• юрист, податківець Євген Воробець (нар. 1959),
• лікар Павло Коренківський (1900—1937),
• Купчинський Олег Антонович — фахівець у галузі джерелознавства.
• Лужницький Григорій — письменник, театрознавець, історик культури, журналіст.
• релігійний діяч, педагог, публіцист Леонід Лужницький (1869—1951),
• Сагайдак Олег Ігорович (1982—2023) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Почесний громадянин міста Тернополя (посмертно).
• Свистун Василь — правник, публіцист, громадський діяч у Канаді.
• учитель, селекціонер-аматор Іван Свистун (1894—1983),
• господарник, громадський діяч Ігор Свистун (нар. 1953),
• Свистун Теодор — український військовик, четар, командир 4-ї сотні 10-ї бригади УГА, співак, композитор.
• науковець, педагог Богдан Федишин (нар. 1944)

Проживали

• Купчинський Євген — священик, хоровий і музичний діяч (проживав від 1905, тут і похований).

Галерея

• 
  Церква Святої Покрови
• 
  Дзвіниця церкви Святої Покрови
• 
  Капличка на околиці села
• 
  Сільський пейзаж